Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф.,

Охрімчук Л.І.,

Лихути Л.М.,

Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_7 до Запорізької міської ради, треті особи: орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського районного відділу ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", про вселення за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з квітня 2001 року вона зареєстрована в АДРЕСА_1 який відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі – ВАТ "Запоріжсталь") було передано у комунальну власність Запорізькій міській раді.

З грудня 2004 року разом із нею в указаній кімнаті гуртожитку фактично проживала її малолітня дочка – ОСОБА_6

23 листопада 2005 року під час її тимчасової відсутності адміністрацією гуртожитку встановила додатковий замок у вхідні двері кімнати. Ключі від додаткового замка їй надано не було, а 7 лютого 2006 року із вказаної кімнати були винесені її особисті речі.

Вона виконувала покладені на неї обов’язки користувача спірного жилого приміщення, вносила оплату за комунальні послуги, іншого житла не має.

Позивачка просила вселити її з дочкою в кімнату № 7 зазначеного гуртожитку.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2008 року, позов задоволено, вселено ОСОБА_6 разом з її малолітньою дочкою – ОСОБА_7, в АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, застосував до спірних правовідносин ст. 130 ЖК України, ст. 18 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства", ст. 12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-IV "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", назвавши його Законом "Про основи соціального захисту дітей", та виходив із того, що позивачка була поселена в гуртожиток у встановленому законодавством порядку; ОСОБА_6 із малолітньою дитиною не мають іншого постійного місця проживання, а тому вони підлягають вселенню в спірне жиле приміщення.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 5 ст. 9 ЖК України житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Стаття 127 ЖК України передбачає, що гуртожиток використовується, зокрема, для проживання робітників і службовців у період їх роботи.

Статтями 128, 129 ЖК України, п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) , установлено порядок надання жилої площі в гуртожитку. Так, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи або організації та відповідного профспілкового органу, згідно з яким адміністрація видає спеціальний ордер, що є єдиною підставою для вселення в надану жиле приміщення в гуртожитку.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої доньки до ВАТ "Запоріжсталь", треті особи: виконавчий комітет Запорізької міської ради, орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського районного відділу ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та за зустрічним позовом ВАТ "Запоріжсталь" до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відмовлено в задоволенні вказаних позовів і встановлено, що позивачці за клопотанням адміністрації та профспілкового комітету Державного архіву Запорізької обласної адміністрації від 26 квітня 2001 року було надано ліжко-місце в АДРЕСА_1 терміном на 1 рік (а.с. 43, 44).

У 2003 році зазначений термін проживання було продовжено на 6 місяців на підставі заяви позивачки та в 2004 році - на підставі клопотання Державного архіву Запорізької області від 24 квітня 2004 року.

Згідно з відміткою про реєстрацію в паспорті ОСОБА_6 вона була зареєстрована в спірному приміщенні лише до 13 квітня 2005 року.

Проте суди на вказане належної уваги не звернули, у порушення ст. 213 ЦПК України не врахували, що позивачка ордер не отримувала, в зв'язку з чим належним чином не визначилися, чи набула позивачка право користування спірним приміщенням у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин висновки судів не можна визнати законними й обгрунтованими, вони є передчасними, тому ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" задовольнити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.