6-1659св09 Про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укласти договір користування жилим приміщенням - 15.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до державного підприємства "Одесазовніштранс", Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання права користування жилим приміщенням, зобов'язання укласти договір користування жилим приміщенням і здійснити реєстрацію за місцем проживання та за зустрічним позовом державного підприємства "Одесазовніштранс" (далі - ДП "Одесазовніштранс") до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2008 року,

У грудні 2007 рокуОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 31 січня 2002 року він працював у відповідача за трудовим контрактом, укладеним на 5 років. 29 липня 2002 року він отримав ордер на службове приміщення, що складається з однієї кімнати площею 15 кв.м у комунальній квартирі АДРЕСА_1 на підставі якого з ним було укладено договір користування жилим приміщенням на 5 років із тимчасовою реєстрацією за вказаною адресою. Зазначав, що згідно з наказом від 7 лютого 2006 року посада, на якій він працював, скорочена з 7 квітня 2006 року та його звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Просив суд визнати за ним право на безстрокове проживання в зазначеному жилому приміщенні та зобов'язати відповідача не перешкоджати йому користуватися житлом та укласти договір користування житлом, а також зобов'язати Приморський районний відділ Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГУ МВС України) в Одеській області зареєструвати його разом із дружиною,ОСОБА_2., за вказаною адресою безстроково.

У ході розгляду справи стороною у справі залучено дружину позивача -ОСОБА_2.

ДП "Одесазовніштранс" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. таОСОБА_2. про виселення, посилаючись на те, що згідно п. 5 договору на користування житлом він діє протягом дії трудового контракту, томуОСОБА_1. підлягав виселенню із часу його звільнення з роботи, однак підприємство дозволило ОСОБА_1. таОСОБА_2. користуватися спірним жилим приміщенням ще понад рік. Просив на підставі ст. 109 ЖК України виселити відповідачів зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1. таОСОБА_2. відмовлено, позов ДП "Одесазовніштранс" задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2008 року рішення районного суду скасовано. Позов ОСОБА_1. таОСОБА_2. до ДП "Одесазовніштранс" задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1. таОСОБА_2. право безстрокового проживання у квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язано ДП "Одесазовніштранс" не чинити перешкод у вселенні ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у зазначене жиле приміщення. У задоволенні зустрічного позову ДП "Одесазовніштранс" до ОСОБА_1. таОСОБА_2. про виселення відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак у порушення вимог ст. 214 ЦПК України суди першої і апеляційної інстанцій під час ухвалення рішень не встановили фактичні дані, які підлягали встановленню, зокрема: які правовідносини виникли у сторін, яка правова норма регулює ці правовідносини і підлягає застосуванню, чи є ДП "Одесазовніштранс" належною стороною у спорі на час його вирішення судом.

Так, судами встановлена наявність спору щодо права ОСОБА_1. на користування кімнатою житловою площею 15 кв.м у комунальній квартирі АДРЕСА_1, в якуОСОБА_1. вселився на підставі строкового договору оренди жилого приміщення від 29 липня 2002 року та ордера, виданого ДП "Одесазовніштранс" 29 липня 2002 року ( а.с. 10, 14-15).

Вирішуючи спір, суди виходили з належності вказаного жилого приміщення ДП "Одесазовніштранс" (відомчий житловий фонд).

Однак із доданих до касаційної скарги ОСОБА_3. документів убачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2008 року їй на праві приватної власності (спільної часткової) належить 2/100 частин будівель, до яких входить і спірне жиле приміщення (витяг з реєстру прав власників на нерухоме майно від 17 квітня 2008 року № 18547893 - згідно з яким відчужено саме кімнату площею 15 кв.м у квартирі № 12).

Оскільки з'ясування зазначених обставин має суттєве значення для визначення сторін у спорі та його правильного вирішення, ухвалені судами рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2008 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.