6-23336св08 Про визнання договору купівлі-продажу недійсними, витребування будинку із незаконного володіння - 15.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1, Хмельницького бюро технічної інвентаризації, товариства з обмеженою відповідальністю "Добро", ОСОБА_2 управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, третя особа - управління у справах сім'ї та молоді Хмельницької міської ради, про визнання свідоцтва та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння,

У червні 2007 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 14 травня 1998 року Хмельницька міська рада передала на баланс управління у справах сім'ї та молоді Хмельницької міської ради належний їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1у загальною площею 129 кв. м. 1 червня 1999 року управління у справах сім'ї та молоді Хмельницької міської ради з дозволу Хмельницької міської ради уклало з християнською благодійною місією "Рука допомоги" договір оренди зазначеного приміщення строком на 1 рік, після чого 30 січня 2001 року уклало з християнською благодійною місією "Рука допомоги" договір про тимчасове безоплатне користування будинком до 28 січня 2002 року для організації благодійного харчування дітей і підлітків міста та малозахищених.

При замовленні управлінням у справах сім'ї та молоді в Хмельницькому бюро технічної інвентаризації технічного паспорта на будинок виявилося, що 9 грудня 1998 року Хмельницьким міським управлінням житлово-комунального господарства видано свідоцтво про право власності на цей будинок на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "Добро" (далі - ТОВ "Добро"), в якому зазначено, що підставою видачі цього свідоцтва є рішення Хмельницького міськвиконкому від 14 травня 1998 року № 25. Однак такого рішення Хмельницькою міською радою не приймалося.

У подальшому ТОВ "Добро" 17 червня 2006 року продало зазначений будинок ОСОБА_2., який, у свою чергу, 23 серпня 2006 року продав його ОСОБА_1

Посилаючись на викладене, Хмельницька міська рада просила визнати недійсними свідоцтво про право власності, договори купівлі-продажу від 17 червня 2006 року та від 23 серпня 2006 року й витребувати спірний будинок із чужого незаконного володіння ОСОБА_1

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними: свідоцтво про право власності від 9 грудня 1998 року, видане на ім'я ТОВ "Добро"; договір купівлі-продажу будинку від 17 червня 2006 року, укладений між ТОВ "Добро" та ОСОБА_2.; договір купівлі-продажу від 23 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_1 повернути будинок у власність територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради. Стягнуто з ТОВ "Добро" на користь ОСОБА_2 170 335 грн. вартості будинку, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 742 350 грн. вартості будинку. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

ОСОБА_3. у касаційній скарзі просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що рішенням Хмельницької міської ради від 14 травня 1998 року будинок АДРЕСА_1у загальною площею 129 кв. м передано на баланс управління у справах сім'ї та молоді Хмельницької міської ради.

1 червня 1999 року управління у справах сім'ї та молоді Хмельницької міської ради з дозволу Хмельницької міської ради уклало з християнською благодійною місією "Рука допомоги" договір оренди зазначеного приміщення строком на 1 рік, після чого 30 січня 2001 року уклало з християнською благодійною місією "Рука допомоги" договір про тимчасове безоплатне користування будинком до 28 січня 2002 року для організації благодійного харчування дітей і підлітків міста та малозахищених.

При замовленні управлінням у справах сім'ї та молоді в Хмельницькому бюро технічної інвентаризації технічного паспорта на будинок виявилося, що 9 грудня 1998 року Хмельницьким міським управлінням житлово-комунального господарства видано свідоцтво про право власності на цей будинок на ім'я ТОВ "Добро", в якому зазначено, що підставою видачі цього свідоцтва є рішення Хмельницького міськвиконкому від 14 травня 1998 року № 25.

Суд, задовольняючи позов, керувався ст. ст. 215, 216 ЦК України, у той час як позов заявлявся на підставі ст. ст. 387, 392 ЦК України, які регулюють відносини щодо витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України.

Статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, на угоду, укладену з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто добросовісне придбання згідно з наведеною статтею, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Суд, вирішуючи спір, у порушення вимог ст. 214 ЦПК України належним чином не з'ясував, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд зазначених недоліків не усунув.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.