Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2Жмеринської міської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

У липні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 Жмеринської міської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зазначала, що відповідно до договору довічного утримання, укладеного між нею та ОСОБА_3 10 червня 2006 року, остання передала їй у власність житловий будинок АДРЕСА_1

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 листопада 2007 року ОСОБА_2 успадкувала після померлої ОСОБА_3. частину спадкового майна, а саме 0,1229 га земельної ділянки, що розташована АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом було видане з порушенням норм закону, просила визнати його недійсним.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 жовтня 2008 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд на підставі ст. 311 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_2просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції не встановлено, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, не досліджено всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та здійснено фіксування судового засідання за допомогою письмового протоколу.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України (1618-15) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Згідно із ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Статтею 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На порушення вимог ст. ст. 309, 311 ЦПК України апеляційний суд, пославшись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, безпідставно направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, ухилившись тим самим від виконання процесуальних обов'язків, які покладені на нього законом при перегляді судових рішень.

Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду й передачі справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.