Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Шоколат", ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежилим приміщенням,

У травні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом до ТОВ "Шоколат", посилаючись на те, що їй на праві власності належить нежиле приміщення площею 251,7 кв.м., до якого входить приміщення підвалу з басейном, цокольного поверху будівлі літ. А-3 АДРЕСА_1 однак відповідач без будь-яких законних підстав займає підвальне приміщення, провів його реконструкцію.

Позивачка під час розгляду справи уточнила позов і просила усунути їй перешкоди в користуванні та розпорядженні майном, виселити ТОВ "Шоколат" із нежилого приміщення площею 251,7 кв.м. цокольного поверху будівлі літ. А-3АДРЕСА_1відповідно до технічного паспорту, виготовленого бюро технічної інвентаризації ( далі - БТІ) м. Донецька 17 квітня 2007 року, реєстровий № 6624-5Дкв-147.

Судом до участі у справі як відповідача залучено ОСОБА_2

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 7 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2009 року, позов задоволено.

У касаційних скаргах ТОВ "Шоколат", ОСОБА_2просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 23 червня 2001 року представництво Фонду державного майна України в м. Донецьку продало ТОВ "Софія" нежиле приміщення АДРЕСА_1. 24 квітня 2007 року БТІ м. Донецька зареєструвало право власності ТОВ "Софія" на нежиле приміщення площею 251,7 кв.м. цокольного поверху будівлі літ. А-3 АДРЕСА_1. Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 7 травня 2008 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1. та ТОВ "Софія", відповідно до якої ТОВ "Софія" передало у власність ОСОБА_1. нежиле приміщення площею 251,7 кв.м. цокольного поверху будівлі літ. А-3АДРЕСА_1. 20 травня 2008 року БТІ м. Донецька зареєструвало за ОСОБА_1. право власності на зазначене нежиле приміщення.

Також установлено, що відповідно до технічного паспорту, виготовленого БТІ м. Донецька 17 квітня 2007 року, реєстровий № 6624-5Дкв-147, до складу нежилого приміщення входить приміщення № 5 - басейн загальною площею 130,5 кв.м.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що ОСОБА_1. є власником нежилого приміщення площею 251,7 кв.м. цокольного поверху будівлі літ. А-3 АДРЕСА_1, однак ТОВ "Шоколат" не бажає визнавати право власності позивачки на спірне нежиле приміщення, відмовляється звільнити його, хоча ні ТОВ "Софія", ні ОСОБА_1. не укладали з ТОВ "Шоколат" будь-яких угод щодо спірного нежилого приміщення. ОСОБА_2також ніколи не була власником приміщення, а тому не приймається судом до уваги договір оренди нежилого приміщення, укладений між нею та ТОВ "Шоколат".

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду з позовом у травні 2008 року, ОСОБА_1. зазначала, що ТОВ "Шоколат" самовільно зайняло підвальне приміщення, в якому розташований басейн, без її чи ТОВ "Софія" згоди провело реконструкцію, зруйнувало бетонні колони, демонтувало труби та зруйнувало сам басейн.

ТОВ "Шоколат", заперечуючи проти позову, посилалося на те, що займає саме підвальне приміщення цокольного поверху будівлі літ. А-3АДРЕСА_1, це приміщення не належало ТОВ "Софія", не належить і ОСОБА_1., його власником є ТОВ "Донецьксервіс", яке передало підвальне приміщення в оренду ОСОБА_2., а остання в свою чергу передала підвальне приміщення в суборенду ТОВ "Шоколат", яке з передбачених законом підстав займає це приміщення.

Посилаючись на такі обставини, ТОВ "Шоколат" просило залучити ТОВ "Донецьксервіс" до участі в справі як відповідача, однак ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 червня 2008 року в задоволенні цього клопотання відмовлено.

У подальшому на підтвердження своїх доводів відповідач надав суду копію договору оренди нежилого приміщення площею 148,4 кв.м.АДРЕСА_1, укладеного 1 березня 2008 року між СПД ОСОБА_2. та ТОВ "Шоколат".

Крім того ТОВ "Шоколат" зазначало, що ніяких реконструкцій у нежилому приміщенні товариство не проводило, такі дії вчиняло саме ТОВ "Софія", й на підтвердження своїх доводів ТОВ "Шоколат" надало копії відповідних документів.

У свою чергу представник позивачки надав суду копію довідки БТІ м. Донецька, відповідно до якої ТОВ "Донецьксервіс" на праві власності належить підвальне приміщення площею 148,4 кв.м.АДРЕСА_1.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень позивачки та відповідача в достатньому обсязі не перевірив, фактично не встановив та не зазначив у рішенні чи має право ТОВ "Шоколат" користуватися спірними приміщеннями, чи займає ТОВ "Шоколат" саме ті приміщення, які на праві власності належать позивачці, не перевірив і того, чи проводилася та ким реконструкція спірного нежилого приміщення, які наслідки такої реконструкції та відповідно чи свідчать такі обставини про те, що ТОВ "Шоколат" чинить перешкоди позивачі в користуванні та розпорядженні її власністю.

Також при наявності клопотання та прямого посилання ТОВ "Шоколат" на те, що частина приміщення, яку товариство займає, належить на праві власності не позивачці, а ТОВ "Донецьксервіс", суд у порушення статей 33- 36 ЦПК України не вирішив питання про притягнення ТОВ "Донецьксервіс" до участі в справі з метою з'ясування наведених відповідачем обставин.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколат" та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 7 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.