Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3на рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2008 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що у 2007-2008 р.р. судами в порядку цивільного та адміністративного судочинства розглянуто справи, за якими до нього було пред'явлено вимоги з боку відповідачів та які виявилися безпідставними. У зв'язку з тим, що, як указував позивач, при розгляді зазначених справ він поніс витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 3 550 грн., з підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України просив суд стягнути з відповідачів на його користь зазначену суму, а також 1 500 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Рішенням Василівського районного суду від 5 листопада 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2. та ОСОБА_3. 3 550 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ним правової допомоги. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує питання про те які правовідносини сторін випливають із встановлених ним обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що понесені ОСОБА_1. витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката при розгляді інших справ в порядку цивільного та адміністративного судочинства, відтак, вони є судовими витратами, які повинні розподілятися між сторонами при розгляді справи по суті, і законодавством не передбачено можливості їх стягнення за окремим позовом до суду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1. вимушений був укласти угоду на правову допомогу з адвокатом ОСОБА_5. та понести відповідні витрати, пов'язані з оплатою такої допомоги, які підтверджені відповідними квитанціями, що є у матеріалах справи, на загальну суму 3 550 грн.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , за винятком випадку застосування правил міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, та яким передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом (ч. 2. ст. 2 ЦПК України).

Судом установлено, що в провадженні Василівського районного суду перебували адміністративна справа за позовом ОСОБА_3., ОСОБА_2. до Приморської сільської ради, треті особи: ОСОБА_1., ОСОБА_4., Василевська державна нотаріальна контора, КП "Василівське районне БТІ" про визнання частково незаконним рішення виконавчого комітету Приморської сільської ради № 96 від 26 жовтня 2004 року "Про затвердження права власності на 1/2 частку будинку за померлою ОСОБА_6.", а також за позовом ОСОБА_3., ОСОБА_2. до ОСОБА_1, ОСОБА_7., Приморської сільської ради про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору дарування. Як установлено судом, указані вимоги виявилися безпідставними, тому по першому позову провадження закрито, а по другому позову - в його задоволенні відмовлено. При цьому відповідач ОСОБА_1. поніс витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката на загальну суму 3 550 грн.

Види судових витрат (до яких віднесено витрати на правову допомогу - ст. 84 ЦПК України) визначені у ст. 79 ЦПК України, а їх розподіл здійснюється судом відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом (ст.ст. 88, 89 ЦПК України). Крім цього суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, питання про розподіл судових витрат, про що зазначається в його резолютивній частині (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України).

У разі невирішення судом питання про судові витрати суду, що ухвалив рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи надано можливість ухвалити додаткове рішення (п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України). Ухвали суду щодо визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно п. 9 ч. 1 ст. 293 ЦПК України.

Таким чином, види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження ухвал суду з цього питання у цивільному судочинстві регулюється та підпорядкований нормам ЦПК України (1618-15) .

Відповідно види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження судових рішень щодо судових витрат в адміністративному судочинстві регулюється та підпорядкований нормам КАС України (2747-15) (зокрема, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 87, 90, 94, 97, 98, 160, 161, 163, 168 цього Кодексу).

Згідно зі змістом зазначених положень ЦПК України (1618-15) та КАС України (2747-15) вирішення судом питання про судові витрати відбувається лише в порядку, визначеному відповідними нормами вказаних процесуальних законів.

Отже витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, понесені ОСОБА_1. у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справ в порядку цивільного та адміністративного судочинства, такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині вимоги про відшкодування майнової шкоди та задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідачів на його користь понесених ним при розгляді інших справ витрат на правову допомогу, яка обґрунтовувалася ним ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, а тому його відповідно до ст. 339 ЦПК України слід скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2008 року скасувати і залишити в силі рішення Василівського районного суду від 5 листопада 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.