645/4396/15-а Про визнання протиправною бездіяльність комунального підприємства "Міське бюро технічної інвентаризації" щодо невнесення у технічний паспорт домоволодіння відомостей про самовільне будівництво приміщень першого поверху, та зобов'язання комунального підприємства "Міське бюро технічної інвентаризації" внести відповідні дані до зазначеного технічного паспорта - 22.06.2017 Прийняття

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "ХМБТІ"), третя особа: ОСОБА_3, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо невнесення у технічний паспорт домоволодіння АДРЕСА_1 відомостей про самовільне будівництво приміщень першого поверху №№ І, 1-3, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, та зобов'язати відповідача внести відповідні дані до вказаного технічного паспорта.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу про його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення цього суду скасувати, прийняти нове рішення у справі - про задоволення позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до положень Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) (далі - Положення № 7/5), КП "ХМБТІ" (відповідні посадові особи) безпосередньо виконують функції щодо реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, тобто діє як суб'єкт владних повноважень.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 просив залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Зокрема, третя особа у своїх доводах зазначає про необґрунтованість касаційної скарги та вказує на розгляд численних спорів у судах цивільної юрисдикції, які виникли між позивачем та ОСОБА_3 стосовно користування об'єктами нерухомого майна та відповідними земельними ділянками.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України.

Судами встановлено, що станом на 06 вересня 2011 року ОСОБА_2 була власником 40/78 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 06 вересня 201011 року.

38/78 частин вказаного домоволодіння належать ОСОБА_3 на підставі договору міни від 23 лютого 2012 року.

Після набуття права власності ОСОБА_3 здійснив реконструкцію належної йому частини будинку, після закінчення якої КП "ХМБТІ" провело технічну інвентаризацію приміщень та 25 грудня 2012 року виготовило новий техпаспорт на його частину будівлі.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на дані копії техпаспорту, виготовленого КП "ХМБТІ" станом на 28 лютого 2012 року, де міститься відмітка техніка про самочинність будівництва приміщень №№ І, 1-3, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, проте оригінал вказаного техпаспорту суду не було надано, походження цієї копії представнику позивача не відомо, а відповідач та третя особа оспорюють справжність цієї копії. У цій копії техпаспорту, наданій позивачем, також не зазначено про існування приміщення 1-11.

Згідно з даними техпаспорту, виготовленого КП "ХМБТІ" станом на 24 квітня 2014 року, на ім'я ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, розташовані житловий будинок А-1, житлова прибудова А1-1, мансарда Ам, прибудови а, а3, а5, а8, а9, ганок а6, а11, веранда а7, балкон а10, сарай Г, гараж С, льох Д, огорожі №№ 1, 2, 3, 11, 12, 15, 18, 22, трубчастий колодязь 4, хвіртка 5, ворота 6, 21, стінка підпірна 7, 14, 19, сходи 16, 17, замощення. При цьому, приміщення №№ 1-3 (кухня), 1-7 ( ганок а9), 1-8 (убиральня), 1-9 (топочна), 1-10 (підйомник), І (веранда а7) - є нежитловими, а приміщення 1-11 взагалі не зазначене.

Вказаний техпаспорт містить відмітку техніка про наявність на території домоволодіння самочинно збудованих приміщень мансарди № 1-12, 1-13. Така ж відмітка техніка міститься в техпаспорті, виготовленому КП "ХМБТІ" на замовлення ОСОБА_3 25 грудня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що техпаспорт виготовляється КП "ХМБТІ" на підставі звернення власника будівлі, за даними результатів технічного огляду приміщень, відображає стан і склад об'єкта нерухомості на дату складання техпаспорту, не є правовстановлюючим документом та є власністю особи, яка його замовила. Водночас, позивач обрав неефективний спосіб захисту свого порушеного чи не визнаного права, оскільки, в разі задоволення позову, рішення суду не може бути виконане, оскільки до повноважень КП "ХМБТІ" не належить примусова виїмка техпаспорту у власника з метою внесення до нього запису про самочинне будівництво.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) установлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1878-17) та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Положення № 7/5 (z0157-02) , на положення якого посилається касатор, втратило чинність з 01 січня 2013 року. З цим позовом до суду ОСОБА_2 звернулась до суду у 2015 році.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (z0582-01) (далі - Інструкція) передбачено, що інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою складаються на підставі матеріалів технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції цей нормативний акт розроблений відповідно до чинного законодавства з метою нормативно-методичного забезпечення діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна. Пунктом 1.4 Інструкції також встановлено, що технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна проводиться суб'єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" та постанови Кабінету міністрів України від 23 травня 2011 року № 554 "Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури" (554-2011-п) . Термін виконання робіт з технічної інвентаризації встановлюється договором. Розмір та порядок оплати робіт із технічної інвентаризації визначаються у договорі за домовленістю сторін.

П. 1.7 Інструкції також встановлено, що для проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна замовниками укладаються договори.

Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів.

Технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника (п. 1.2 Інструкції).

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що технічної інвентаризація об'єктів нерухомого майна та складання відповідних технічних паспортів на об'єкти нерухомого майна проводиться виключно з ініціативи замовника на підставі укладеного договору з органом БТІ.

Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ст. 6 вказаного Закону передбачено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт (ст. 9 Закону).

Зважаючи на викладене, суд звертає увагу на те, що під час виникнення спірних відносин у цій справі, КП "ХМБТІ" діє виключно як суб'єкт господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з видачею відповідних інвентаризаційних документів у межах договірних відносин із замовником. Водночас, така діяльність не включає в себе реєстрацію відповідних прав на об'єкти нерухомого майна. У цих відносинах КП "ХМБТІ" не діє як суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

П. 1 ч. 2 ст. 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Зі змісту встановлених обставин у цій справі вбачається, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 існують спірні відносини щодо права власності та користування об'єктами нерухомого майна, земельними ділянками, визначенням їх розмірів тощо, тобто цей спір стосується цивільного права, а отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Водночас, суд звертає увагу на те, що КП "ХМБТІ" у спірних відносинах жодних владних управлінських функцій не здійснює і не здійснювало, а в межах договірних відносин з ОСОБА_3 лише виконувало технічну інвентаризацію об'єкта нерухомого майна. Тим більше, не здійснювало таких функцій КП "ХМБТІ" і стосовно позивача, що виключає можливість розгляду вказаних спірних відносин у межах адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване рішення про закриття провадження у справі, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.