Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою заступника прокурора м. Києва в інтересах держави (державний орган - Державний комітет України із земельних ресурсів) до Київської міської ради, третя особа -ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування рішення,

У квітні 2008 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що рішенням Київської міської ради від 1 жовтня 2007 року № 580/3414ОСОБА_1. було передано в приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, проте прокуратурі м. Києва при розслідуванні кримінальної справи, порушеної за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Київської міської державної адміністрації, стало відомо, що таке рішення суперечить вимогам закону й підлягає скасуванню, так як ОСОБА_1. передав невстановленим особам копії своїх документів, однак будь-яких заяв з приводу виділення йому земельної ділянки не писав, наміру придбавати земельну ділянку у власність не мав, а керувався лише потребою в грошах.

Заступник прокурора м. Києва просив визнати незаконними та скасувати пункти 4, 6, 7 рішення Київської міської ради від 1 жовтня 2007 року № 580/3414 "Про передачу громадянинуОСОБА_1. у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року, провадження в справі закрито.

У касаційній скарзі заступник прокурора м. Києва просить скасувати постановлені ухвали та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, суд виходив із того, що справа за заявою заступника прокурора м. Києва підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України розгляд справ, зокрема, у спорах, що виникають із земельних відносин, належить до компетенції судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверенням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З урахуванням наведеного, при визначенні підсудності справи суду слід було виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся заступник прокурора м. Києва. Заступником прокурора м. Києва подано заяву з метою захисту права територіальної громади на земельну ділянку, яке, на його думку, порушене її власником - територіальною громадою в особі Київської міської ради - унаслідок прийняття останньою незаконного рішення, спрямованого на передачу земельної ділянки у власність іншій особі.

Суд не з'ясував, яке суб'єктивне право чи охоронювані інтереси Державного комітету України із земельних ресурсів порушені рішенням Київської міської ради, ураховуючи, що відповідно до статті 9 ЗК України Київській міській раді належить право розпорядження землею, що є у власності територіальної громади, а Державний комітет України із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого віднесено організаційні і контрольні функції при реалізації державної політики в галузі земельних ресурсів (стаття 15 ЗК України, постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2008 року № 224 "Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів ").

Виходячи з норм частини першої статті 374 ЦК України, частин першої та п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", власником землі у м. Києві є територіальна громада, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження якою від її імені та в її інтересах здійснює Київська міська рада як орган місцевого самоврядування.

З огляду на наведене, при прийнятті рішення про передачу у власність земельної ділянки Київська міська рада діяла як власник землі.

Відповідно до положень статей 2, 3, 124, 152 ЗК України захист прав суб'єктів земельних відносин: громадян, юридичних осіб на земельні ділянки, органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади здійснюється шляхом визнання прав, визнання угод недійсними, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного, передчасним є висновок суду про те, що справа підлягає вирішенню в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки спір, про вирішення якого подана заява заступника прокурора м. Києва, стосується правомірності надання у власністьОСОБА_1. земельної ділянки при реалізації Київською міською радою правомочностей власника землі на розпорядження нею, суб'єктами правовідносин у яких є Київська міська рада та ОСОБА_1.

Крім того, судом визначено процесуальне положення Київської міської ради, рішення якої оскаржується, як відповідача, ОСОБА_2 - особи, якій за цим рішенням надана у власність земельна ділянка, - третьої особи, а Державного комітету України із земельних ресурсів як позивача.

При визначенні процесуального положення сторін суд не з'ясував належним чином зміст і характер правовідносин, що виникли, і не врахував, що цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов'язків у цивільному процесі, сторонами в якому є особи (позивачі, відповідачі), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення судом (стаття 30 ЦПК України).

Позивачем є особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних інтересів якої розпочинається цивільний процес, а відповідачем - особа, яка на заяву позивача притягається до відповідальності.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги й залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

За таких обставин постановлені ухвали підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 статті 342 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.