Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, що не перебувають у шлюбі між собою, визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частку житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 24 червня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_4що настала ІНФОРМАЦІЯ_1, належить 8/25 часток будинку АДРЕСА_1 За життя сина в належну йому частину будинку вселилися ОСОБА_2. і ОСОБА_3., які після його смерті залишилися в ній проживати.

Оскільки відповідачки добровільно виселитися із належної їй частини будинку відмовилися та перешкоджають їй у користуванні її власністю, ОСОБА_1 просила суд виселити ОСОБА_2. і ОСОБА_3. зі спірного будинку.

ОСОБА_2. позов не визнала та пред'явила зустрічний позов, в обґрунтування якого зазначала, що з липня 1994 року до серпня 2006 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 без укладення шлюбу.

В період спільного проживання ними було придбано будинок АДРЕСА_1 який було оформлено на ОСОБА_4

Оскільки після смерті ОСОБА_4 його мати, ОСОБА_1, отримала свідоцтво про право на спадщину на цей будинок без врахування її частки,ОСОБА_2. просила суд встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 без укладення шлюбу, визнати спірний будинок спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4визнати свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я ОСОБА_1., в частині спадкування частки спірного будинку недійсним.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 квітня 2008 року первісний позов задоволено: виселено ОСОБА_2. і ОСОБА_3. із будинку АДРЕСА_1без надання іншого житлового приміщення, а в зустрічному позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24 червня 2008 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено: встановлено факт проживання ОСОБА_2. і ОСОБА_4 однією сім'єю та перебування у фактичних шлюбних відносинах із 1994 року; визнано будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2. і ОСОБА_4; визнано за ОСОБА_2право власності на частку цього будинку; визнано недійсним в частці свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4виданого на ім'я ОСОБА_1. 20 червня 2006 року.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи первісний позов і відмовляючи в зустрічному позові, місцевий суд виходив із того, що спадкове майно було придбано спадкодавцем в травні 1996 році за рахунок власних коштів, норми ст. 74 СК України не поширюються на спірні правовідносини, а тому правові підстави для визнання спірного будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_2. відсутні; після переходу права власності на цей будинок в порядку спадкування до ОСОБА_1. відповідачки за первісним позовом займають спірний будинок без законних на те підстав, а тому підлягають виселенню з нього без надання іншого житла.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову, апеляційний суд дійшов висновку, що спірний будинок було набуло ОСОБА_4 під час проживання з ОСОБА_2без укладення шлюбу однією сім'єю, тому він є їх спільною сумісною власністю з підстав, передбачених ст. 17 Закону України "Про власність".

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 1994 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_2без укладення шлюбу.

7 травня 1996 року ОСОБА_4 продав належну йому квартируАДРЕСА_2а наступного дня - 8 травня 1996 року придбав за біржовим контрактом 8/25 часток будинку АДРЕСА_1.

З часу придбання спірного будинку ОСОБА_4 проживав у ньому разом із ОСОБА_2та її донькою ОСОБА_3., які після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 залишились проживати в ньому.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 20 червня 2007 року часткуОСОБА_3у спірному будинку було успадковано його матір'ю - ОСОБА_1

Встановивши, що частка спірного будинку була набута ОСОБА_4 під час спільного проживання з ОСОБА_2однією сім'єю без укладення шлюбу, але за рахунок особистих коштів, отриманих ним від продажу належної йому квартири, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного майна спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_2.

Спростовуючи цей висновок місцевого суду, апеляційний суд вважав, що позивачкою не надано доказів на підтвердження факту придбання спірної частини будинку за рахунок особистих коштів ОСОБА_4

Однак, місцевим судом встановлено, що спірна частка будинку була придбана ОСОБА_4 на наступний день після відчуження належної йому на праві власності квартири, а матеріали справи не містять доказів про набуття ОСОБА_4 спірного майна за рахунок спільних коштів його й ОСОБА_2.

Також є обґрунтованим висновок місцевого суду про виселення ОСОБА_2. і ОСОБА_3. зі спірної частини будинку, оскільки при переході права власності припинення права власності особи на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування ним.

За таких обставин місцевий суд, повно та всебічно встановивши обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.

Апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував та, ґрунтуючись на тих самих доказах, неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 24 червня 2008 року скасувати, а рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 квітня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.