Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Кагарлицького комунального житлово-експлуатаційного підприємства до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за надані послуги за касаційною скаргою Кагарлицького комунального житлово-експлуатаційного підприємства на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 15 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2008 року,

У січні 2008 року Кагарлицьке комунальне житлово-експлуатаційне підприємство (далі - Кагарлицьке КЖЕП) звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 1 квітня 2003 року між підприємством і відповідачем було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, однак відповідач у порушення умов договору належним чином не оплачує надані послуги, унаслідок чого утворилась заборгованість за період з 1 липня 2006 року до 1 березня 2008 року в розмірі 766 грн. 51 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Кагарлицьке КЖЕП посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Кагарлицького КЖЕП, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, укладений між сторонами 1 квітня 2003 року, втратив свою чинність з 1 січня 2006 року й позивачем не доведено надання відповідачу послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території відповідно до вимог Закону України "Про комунальні послуги" і неоплату їх останнім.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно зі ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, а позивач - спеціалізованим підприємством, яке надає послуги з ремонту, утримання житлового фонду, технічного обслуговування інженерних будинкових мереж і обладнання, вивезення побутових відходів та інші комунальні послуги, не заборонені чинним законодавством.

1 квітня 2003 року між сторонами було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунального житлового фонду м. Кагарлика для населення та іншої групи споживачів для застосування Кагарлицьким КЖЕП затверджуються рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області.

У позовній заяві Кагарлицьке КЖЕП посилалось на те, що підприємством надаються відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, але він у повному обсязі надані послуги не оплачує.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначав, що оскільки позивачем надається не весь перелік обумовлених послуг, то він оплачує лише за ті послуги, які надаються.

Тобто між Кагарлицьким КЖЕП та ОСОБА_1. фактично існують договірні правовідносини щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, але між ними виник спір щодо обсягу цих послуг і вартості їх оплати.

Однак суд у порушення ст. 213 ЦПК України зазначених вимог закону та обставин справи не врахував, не з'ясував належним чином питання,: які саме послуги Кагарлицьким КЖЕП у вказаний період надавались і які послуги приймались та оплачувались відповідачем, а також чому позивачем не проведено відповідного перерахунку вартості послуг з урахуванням визнання ним факту надання послуг не в повному обсязі, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача зобов'язань перед позивачем у зв'язку з неприведенням укладеного між ними договору у відповідність з положеннями Закону України "Про комунальні послуги".

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на вказані порушення закону уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу Кагарлицького комунального житлово-експлуатаційного підприємства задовольнити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 15 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.