Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування збитків за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2008 року,

У липні 2007 року закрите акціонерне товариство "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (далі - ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 14 травня 2006 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), унаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_2автомобіль "Ніссан". Оскільки автомобіль "Ніссан" був застрахований у ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс", то відповідно до страхового акта від 29 червня 2006 року № 1497-06-21 ОСОБА_2було виплачено страхове відшкодування в розмірі 28 434 грн. 34 коп. У зв'язку із цим позивач просив стягнути з відповідача понесені збитки в розмірі 28 434 грн. 34 коп. та витрати на проведення експертизи в розмірі 320 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2008 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" збитки в розмірі 28 754 грн. 34 коп., судовий збір у розмірі 287 грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 29 071 грн. 88 коп.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок винних дій відповідача позивачем понесені збитки у вигляді сплати страхового відшкодування та оплати висновків експертизи, які підлягають стягненню з відповідача в регресному порядку.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика в здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні (аналогічна норма міститься в п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України).

Як убачається з розписки ОСОБА_2., пояснень ОСОБА_1 та показань свідків, 14 травня 2006 року після оформлення ДТП відповідач домовився з ОСОБА_2 про добровільне відшкодування збитків, завданих її автомобілю внаслідок ДТП, у розмірі 14 500 грн., отримавши які, остання написала розписку й зазначила в ній, що претензій щодо суми відшкодування не має.

Відповідач пояснював, що після отримання телеграми позивача з запрошенням взяти участь в огляді пошкодженого автомобіля ОСОБА_2. він сповіщав ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" про добровільне відшкодування шкоди в повному обсязі за адресою, яка була вказана в телеграмі.

Факт отримання чи неотримання ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" даного повідомлення відповідача не має правового значення, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства таке повідомлення страховика не є обов'язком особи, винної в заподіянні збитків.

Натомість розслідування обставин страхового випадку, визначення характеру та розміру збитків, а також встановлення факту добровільного відшкодування збитків винною особою є обов'язком саме страховика, а неповідомлення ОСОБА_2 позивача про отримання нею відшкодування збитків свідчить про її недобросовісну поведінку.

Однак суд у порушення ст. 213 ЦПК України зазначених вимог закону та обставин справи не врахував, не дав відповідної оцінки розписці ОСОБА_2. та показанням свідків і не з'ясував належним чином питання, чому ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" не вжито необхідних заходів для встановлення та дослідження факту добровільного відшкодування збитків, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що позивач добросовісно виконав свої зобов'язання згідно з договором страхування та Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , тому до нього перейшло право вимоги на відшкодування збитків.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на вказані порушення закону уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.