Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківагромаш" до ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Шад Лтд", про звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківагромаш" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 9 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2008 року,

У листопаді 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківагромаш" (далі - ТОВ "Білоцерківагромаш") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у зв'язку з виконанням ним своїх зобов'язань за договором від 26 квітня 2004 року № 1 про солідарну відповідальність перед банком за зобов'язаннями за договором кредиту від 11 квітня 2003 року № 21, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк") та ТОВ "Шад Лтд", який був забезпечений за договором застави майна від 21 квітня 2003 року № 2, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, заставою у вигляді нежилого будинку АДРЕСА_1 має право зворотної вимоги до ТОВ "Шад Лтд" у межах суми виконаного зобов'язання як кредитор, що набув усіх прав за зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на майно, передане ОСОБА_1 у заставу.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 9 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Білоцерківагромаш" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Білоцерківагромаш", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у зв'язку з виконанням позивачем зобов'язань за позичальника - ТОВ "Шад Лтд" - за кредитним договором договір застави майна є припиненим, тому підстави звернення стягнення на заставлене майно відсутні.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно з п. 7.3 договору кредиту від 11 квітня 2003 року № 21, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Шад Лтд", цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (а.с. 6-9).

Пунктом 3.2 договору застави майна від 21 квітня 2003 року № 2, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, визначено, що право застави припиняється виконанням позичальником або заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань за договором кредиту, а також у інших випадках, передбачених приписами ст. ст. 28, 29 Закону України "Про заставу".

Статтями 28, 29 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом; а також шляхом внесення заставодавцем у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса суми, яка повністю покриває борг, у разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченою заставою грошової вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням ТОВ "Шад Лтд" у встановлений строк своїх зобов'язань за договором кредиту 12 листопада 2004 року ТОВ "Білоцерківагромаш" сплатило АКБ "Укрсоцбанк" суму кредиту й відсотки за ним.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ТОВ "Білоцерківагромаш" зазначало, що після виконання обов'язку боржника перед банком до товариства перейшло право зворотної вимоги до ТОВ "Шад Лтд" разом із забезпеченою нею заставою відповідно до положень ст. 512 ЦК України та ч. 5 ст. 20 Закону України "Про заставу", якими визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадку виконання обов'язку боржника третьою особою й до цієї особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава.

Однак суд у порушення ст. 213 ЦПК України зазначених вимог закону та обставин справи не врахував, не з'ясував належним чином питання, чи припинено зобов'язання за договором кредиту й договором застави майна, чи перейшло до позивача право зворотної вимоги, а також право задоволення її за рахунок забезпеченої нею застави та можливість у даному випадку застосування положень ст. 512 ЦК України та ч. 5 ст. 20 Закону України "Про заставу", унаслідок чого дійшов передчасного висновку про припинення дії договору застави майна й відсутності у зв'язку із цим підстав для звернення стягнення на заставлене майно.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на вказані порушення закону уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківагромаш" задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 9 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.