Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (далі - ВАТ "Павлоградвугілля") про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2008 року,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Павлоградвугілля" про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги, посилаючись на те, що висновком МСЕК від 14 квітня 1994 року йому встановлено 30% втрати професійної працездатності. Наказом від 29 грудня 2000 року № 1909 ОСОБА_1 нараховано одноразову допомогу в сумі 11 806 грн., виплату якої відповідач проводив з травня 2001 року до червня 2004 року.

ОСОБА_1 просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь 17 348 грн. 49 коп. компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 березня 2006 року позов частково задоволено. Стягнуто з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації втрати частини одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 17 348 грн. 49 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2008 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 березня 2006 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, і залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що така допомога носить одноразовий характер, а тому не підлягає компенсації.

Відповідно до п. 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (у редакції від 3 жовтня 1997 року), якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці", введеною в дію з 1 січня 1997 року, визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (1427-97-п) , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Судом установлено, що ОСОБА_1 тривалий час знаходився в трудових відносинах із підприємствами вугільної промисловості, унаслідок чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 14 квітня 1994 року ОСОБА_1 встановлено 30% втрати професійної працездатності.

Відповідно до п. 39 Правил одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки місяць, протягом якого треба було нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу, не припадав на період з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2000 року, то апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 335- 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційний суд Дніпропетровської області від 8 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.