Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району м. Сімферополя доОСОБА_1про виселення та за позовомОСОБА_1до ЖЕО Київського району, Сімферопольської міської ради про визнання членом сім'ї, визнання права на житлове приміщення та зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення за касаційною скаргоюОСОБА_1на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2008 року,

У лютому 2005 року житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя ( далі - ЖЕО Київського району м. Сімферополя) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована та знаходиться на балансі ЖЕО Київського району м. Сімферополя. Основним квартиронаймачем зазначеної квартири був ОСОБА_4., після смерті якого в квартирі залишились проживати його синОСОБА_2. та жінка ОСОБА_3., після смерті котрих в квартиру заселилась ОСОБА_1, яка зареєстрована в квартир АДРЕСА_1 ЖЕО Київського району м. Сімферополя виданоОСОБА_1. припис № 271 про звільнення квартири. Оскільки вказаний припис відповідачем не виконано, позивач просив виселити ОСОБА_1. з квартири АДРЕСА_1

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання членом сім'ї, визнання права на житлове приміщення та зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення, обгрунтовуючи вимогитим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3. У січні 2001 році на прохання ОСОБА_3. та її чоловіка ОСОБА_4. вона поселилась в квартиру АДРЕСА_1 в якості члена їх сім'ї, так як всі троє членів сім'ї сестри були важко хворими й потребували догляду. Після її вселення в квартиру вони проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, вона доглядала за ними до їх смерті. 31 жовтня 2004 року помер квартиронаймач ОСОБА_4., 2 грудня 2004 року їх син ОСОБА_2. та 13 грудня 2004 року померла ОСОБА_3. Після смерті всіх членів сім'ї ОСОБА_4 вона залишилась проживати в спірній квартирі. Оскільки вона була не прописана в квартирі, звернулась до ЖЕО Київського району м. Сімферополя з проханням прописати її. ЖЕО Київського району м. Сімферополя виписало їй припис на звільнення квартири. ОСОБА_1 просила визнати її членом сім'ї ОСОБА_3., визнати за нею право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 визнати за нею право на переоформлення на її ім'я договору найму житлового приміщення. Зобов'язати ЖЕО Київського району м. Сімферополя відкрити на її ім'я особовий рахунок на спірну квартиру та укласти з нею договір найму житлового приміщення.

Ухвалою Київського районного суду від 21 квітня 2005 року позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 10 червня 2005 року в задоволенні позову ЖЕО Київського району м. Сімферополя відмовлено, позов ОСОБА_1. задоволено. Визнано ОСОБА_1. членом сім'ї ОСОБА_4. - наймача квартири АДРЕСА_1Визнано за ОСОБА_1. право на житлову площу в квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язано ЖЕО Київського району м. Сімферополя укласти з ОСОБА_1. договір найму на вказану квартиру.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні обох позовів відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного судута залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргуОСОБА_1відхилити.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.