Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним та вселення,

У січні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2. звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за інвестиційним договором від 19 червня 1998 року вони, а також відповідачка та її з ОСОБА_1. син ОСОБА_4. з урахуванням пільги ОСОБА_2 профінансували будівництво чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 тому така квартира належить на праві власності ОСОБА_1ОСОБА_2ОСОБА_4 ОСОБА_3., однак у 2001 році відповідачка з метою заволодіння квартирою умовилаОСОБА_2виписатися з квартири, й у подальшому Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація незаконно передала квартиру в порядку приватизації у власністьОСОБА_1відповідачці та двом їх малолітнім дітям ОСОБА_3. та ОСОБА_5, але без урахування права власності ОСОБА_2 як інвестора будівництва квартири.

Позивачі під час розгляду справи уточнили й доповнили позов і просили визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартируАДРЕСА_1, видане 30 січня 2001 року відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва ОСОБА_1відповідачці та двом їх малолітнім дітям ОСОБА_3. та ОСОБА_5, а також вселити ОСОБА_2у зазначену квартиру й зобов'язати Дарницьку районну в м. Києві державну адміністрацію скасувати в паспорті ОСОБА_1. штамп про використання ним права на безоплатну приватизацію житла.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним та вселення скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено визнати недійсним у Ѕ частині свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 30 січня 2001 року відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва згідно із розпорядженням від 30 січня 2001 року № 29325 та вселитиОСОБА_2у зазначену квартиру; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6. в інтересах ОСОБА_2 у касаційній скарзі просять скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло в Ѕ його частині, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1, ОСОБА_5 їх неповнолітній син ОСОБА_4., а також ОСОБА_2. як інвестори за договором від 19 червня 1998 року в рівних частинах сплатили 50% вартості квартири АДРЕСА_1 тому вони набули права власності на відповідну частину квартири (1/2), ця частина фактично до державної власності не належала й була приватизована помилково.

Проте з такими висновками апеляційного суду цілком погодитися не можна.

Апеляційним судом установлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1901 від 24 листопада 1997 року затверджено заходи Київської міської державної адміністрації щодо забезпечення реалізації основних напрямів соціальної політики на 1997-2000 р.р., відповідно до пункту 1 розділу "Житлова політика та її реформування" Головному управлінню житлового забезпечення та Управлінню економіки доручено впровадити нову схему фінансування будівництва житла для черговиків квартирного обліку із розрахунку: 50% вартості квартири - кошти населення, 50% вартості квартири - кошти міського бюджету.

На виконання зазначених заходів Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 1178 від 4 червня 1998 року про будівництво жилого будинку АДРЕСА_2 для громадян, які перебувають на квартирному обліку й користуються правом позачергового та першочергового забезпечення житлом із фінансуванням 50% вартості квартири - кошти населення, 50% вартості квартири - кошти міського бюджету, Головному управлінню житлового забезпечення доручено укласти договори з громадянами про порядок оплати вартості конкретних квартир, у подальшому зазначене розпорядження було доповнене вказівкою на те, після введення будинку в експлуатацію ордери на жилі приміщення громадянам, які сплатили Головному управлінню житлового забезпечення 50% квартир, видаються районними в м. Києві державними адміністраціями на підставі відповідних розпоряджень.

Також установлено, що ОСОБА_1 із сім'єю у складі чотирьох осіб (він, ОСОБА_5неповнолітній ОСОБА_4. та ОСОБА_2.) перебував на квартирному обліку, за інвестиційним договором № 52/11-20 від 19 червня 1998 року ОСОБА_1, ОСОБА_5неповнолітній ОСОБА_4. та ОСОБА_2. профінансували 50% вартості будівництва квартириАДРЕСА_1 на підставі розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 8 грудня 1998 року ОСОБА_1 на сім'ю в складі п'яти осіб (2 вересня 1998 року народився син ОСОБА_1. та ОСОБА_4 ОСОБА_5була надана зазначена квартира та виданий відповідний ордер на право її зайняття.

16 січня 2001 року ОСОБА_2. знята з реєстраційного обліку місця проживання за адресою квартири АДРЕСА_1. 30 січня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до органу приватизації житла із заявою про передачу в їх та неповнолітніх ОСОБА_3., ОСОБА_5 власність у порядку приватизації зазначеної квартири, розпорядженням відділуприватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва № 29325 від 30 січня 2001 року така заява задоволена й видано свідоцтво про право власності на квартиру.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно частини першої статті 2 цього Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону належної уваги не звернув, не дав оцінки укладеному ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_2. інвестиційному договору № 52/11-20 від 19 червня 1998 року, не встановив та не зазначив у рішенні до житлового фонду якого виду було віднесено квартиру АДРЕСА_1 після завершення будівництва будинку, фактично не перевірив чи була зазначена квартира в цілому об'єктом приватизації згідно статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", чи могла бути приватизована квартира в частині й не зазначив у рішенні доказів, які свідчать про протилежне.

Апеляційний суд не навів у рішенні й відповідних мотивів, за якими дійшов до висновку про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним в Ѕ її частині, не з'ясував також кому належить ця частка після визнання приватизації частково недійсною, оскільки вимог щодо визнання права власності на цю частину квартири не заявлялось.

Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою також положення частини третьої статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" і вирішив питання про визнання недійсним у Ѕ частині свідоцтва про право власності на житло при тому, що не перевіряв законності та обґрунтованості відповідного рішення органу приватизації, на підставі якого зазначене свідоцтво про право власності було видане, - розпорядження відділуприватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва № 29325 від 30 січня 2001 року, до того ж позивачі не пред'являли вимоги про визнання незаконним такого рішення органу приватизації.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ОСОБА_8 також у інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.