Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2009 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Топільненська сільська рада Рожищенського району, про визнання рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 1 жовтня 2008 року,

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачу у приватну власність було передано частину земельної ділянки, яка знаходилась в її користуванні.

Вважаючи, що її права як користувача спірної земельної ділянки порушено, та враховуючи, що Топільненською сільською радою Рожищенського району рішення № 7 від 26 березня 1997 року про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки не приймалось, позивачка просила визнати недійсними вказане рішення сільської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 січня 1998 року, виданий ОСОБА_2

У липні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що їй на підставі державного акта на право власності від 27 січня 1998 року належить земельна ділянка, яка межує із ділянкою ОСОБА_1

Оскільки димохід жилого будинку відповідачки за зустрічним позовом знаходиться на межі між їхніми земельними ділянками, а недобудований паркан останньої знаходиться на її земельній ділянці, ОСОБА_2 просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування зазначених димоходу та паркана.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 7 серпня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 січня 1998 року, виданий ОСОБА_2; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 1 жовтня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати недобудований паркан; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Апеляційного суду Волинської області від 1 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.