Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування витрат на ремонт та поліпшення будинку,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що йому та відповідачці на праві власності в порядку спадкування належить по ? частині будинку АДРЕСА_1, однак вони не можуть дійти згоди щодо поділу зазначеного будинку.

Позивач просив поділити будинок між ним та відповідачкою з виділенням кожному з них конкретних приміщень, що відповідно до висновку спеціаліста інженера-будівельника складають квартиру № 1 площею 31,6 кв.м. та квартиру № 2 площею 31,4 кв.м.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред’явили позов до ОСОБА_1., ОСОБА_2 про відшкодування витрат на ремонт і поліпшення будинку, посилаючись на те, що вони тривалий час проживають у спірному будинку АДРЕСА_1 й з дозволу попередніх власників будинку за власний кошт та особистою працею здійснювали як поточний, так і капітальний його ремонт, а також придбавали та встановлювали сантехнічне, електротехнічне обладнання, відремонтували підсобні приміщення, чим суттєво збільшили вартість будинку, а тому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зобов’язані відшкодувати їм витрати на ремонт та поліпшення будинку.

Судом зазначені позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Тячівського районного суду від 2 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 3 червня 2009 року, в задоволенні позовів відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд виходив із того, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 466 від 22 грудня 2008 року поділ будинку між співвласниками відповідно до їх часток є неможливим.

Апеляційний суд погодився з такими висновками й залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно частини шостої статті 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

З огляду на положення статей 301, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про призначення експертизи.

Відповідно до частини четвертої статті 143, частини другої статті 150 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 466 від 22 грудня 2008 року про неможливість поділу будинку належним чином не вмотивований, оскільки площа будинку дозволяє поділити його на дві квартири відповідно площею 31,6 кв.м. та 31,4 кв.м., до того ж такі обставини підтверджуються висновком спеціаліста інженера-будівельника, який він надав.

З урахуванням таких доводів ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про призначення повторної експертизи, посилаючись на те, що експертиза була проведена в його відсутність, висновок судової будівельно-технічної експертизи № 466 від 22 грудня 2008 року є необґрунтованим, суперечить наданому ним суду висновку спеціаліста інженера-будівельника й викликає сумніви в його правильності, так як за основу експерт безпідставно узяв норми ДБН, передбачені для однокімнатної квартири в багатоповерховому будинку, натомість площа та конфігурація приміщень приватного будинку АДРЕСА_1 дозволяє переобладнати його в дві ізольовані квартири.

Також ОСОБА_1 заявив клопотання про виклик у судове засідання експерта з метою з’ясування зазначених суперечностей.

Апеляційний суд на положення статей 143, 150 ЦПК України належної уваги не звернув, у порушення вимог статей 301, 303, 304, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_1., в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, відхилив клопотання ОСОБА_1. про призначення повторної експертизи, при цьому не перевірив наведених ним обставин щодо необґрунтованості висновку експерта, не спростував його заперечень щодо правильності цього висновку, не вмотивував своєї відмови в задоволенні клопотань заявника і таким чином ухилився від обов’язку сприяння всебічному і повному з’ясуванню обставин справи та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_1., так як давав оцінку законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції в цілому та залишив його без змін у повному обсязі, хоча заявник фактично оскаржив зазначене рішення в апеляційному порядку лише в частині відмови в задоволенні його позову.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 3 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.