Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Іваненко Я.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року

у справі № 814/708/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

треті особи: Національна поліція України, Атестаційна комісія №5 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №3

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ Нацполіції в Миколаївській області, треті особи: Нацполіція України, атестаційна комісія №5 ГУ Нацполіції в Миколаївській області, апеляційна атестаційна комісія Південного регіону № 3, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 18 березня 2016 року № 45 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції;

- поновити позивача на посаді слідчого Очаківського відділу поліції ГУ Нацполіції в Миколаївській області;

- стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Нацполіції Миколаївської області від 18 березня 2016 року № 45 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено на посаді слідчого Очаківського відділу поліції ГУ Нацполіції в Миколаївській області. Стягнуто з ГУ Нацполіції в Миколаївській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19 березня 2016 року по 07 липня 2016 року у сумі 11 945,82 грн., включаючи середньомісячне грошове забезпечення за один місяць, що підлягає негайному виконанню в розмірі 4 842,83 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ГУ Нацполіції в Миколаївській області, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з серпня 2008 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року - призначено в порядку переатестування на посаду слідчого Очаківського відділу поліції, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціального звання старший лейтенант поліції.

Наказом поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 18 березня 2016 року № 45 о/с звільнено позивача зі служби в поліції згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугувало рішення (висновок) атестаційної комісії, оформлене протоколом від 29 лютого 2016 року № 15.00004125.0022892.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Крім того, згідно пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Тобто, зазначений пункт Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після прийняття на службу в поліцію для подальшого проходження служби.

Тоді як, відповідно до приписів частини першої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Перелік підстав для атестування визначено у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", так, атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Кожна з зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі особистої заяви позивача, наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с позивача без проведення конкурсу призначено в порядку переатестування на посаду слідчого Очаківського відділу поліції, з присвоєнням спеціального звання старший лейтенант поліції, отже позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9 та 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що зі змісту наказу ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 01 лютого 2016 року № 52 вбачається, що він не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", тоді як в ньому вказано лише про мету проведення атестування.

Водночас, судами встановлено, що атестування позивача проведено у порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає положенням частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Окрім цього, досліджено протиправність оспорюваного рішення (висновку) атестаційної комісії, оформлене протоколом від 29 лютого 2016 року № 15.00004125.0022892, так як воно проведено всупереч Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465 (z1445-15) .

Наведене підтверджується відсутністю мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, в протоколі відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку він займає.

Враховуючи, що мета атестування, визначена у частині першій статті 57 Закону № 580-VIII, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII, тобто, цей Закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною другою статті 57 цього Закону, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки правові підстави для проведення атестації позивача були відсутні.

Частиною першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність жодних доводів на підтвердження обґрунтованості та правомірності рішення (висновку) атестаційної комісії, як і не надано обґрунтованих доводів щодо неможливості прийняття відносно позивача іншого, ніж передбаченого підпунктом 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції № 1465 (z1445-15) , висновку, зокрема, займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Колегія суддів вбачає, що результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування, і відповідно, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність рішення (висновку) атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оскільки останнє прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а також за відсутності повного, всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів.

Також, судами попередніх інстанцій правильно вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19 березня 2016 року по 07 липня 2016 року у розмірі 11 945,82 грн.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .