Колегія суддів Судової палати

у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Гал-Всесвіт", ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 від імені якої діє її мати ОСОБА_3, за участю третіх осіб : органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У липні 2005 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 жовтня 2004 року на автодорозі Пустомити-Львів поблизу села Сокільники відбулося зіткнення автомобіля - мікроавтобуса "Мерседес-Бенц", що здійснював пасажирське перевезення за маршрутом № 118"Львів-Дмитре-Вербіж" та автомобіля "Сеат-Ібіза" під керуванням ОСОБА_2 У результаті ДТП, вона, як пасажир мікроавтобуса "Мерседес -Бенц" отримала тяжкі тілесні ушкодження, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у медичних установах. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12 квітня 2005 року № 72/05 встановлено, що їй завдано тяжкі тілесні ушкодження та встановлена стійка втрата працездатності на 75%. На даний час їй встановлено ІІ групу інвалідності. Винним у даній дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до матеріалів кримінальної справи, є ОСОБА_2. - водій автомобіля "Сеат-Ібіза", який помер на місці ДТП. Провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_2 закрито, у зв'язку із його смертю. Оскільки в результаті ДТП їй нанесена матеріальна та моральна шкода, вона позбавлена можливості працювати, просила стрягнути на свою користь з спадкоємців ОСОБА_2 та підприємства - перевізника "Гал-Всесвіт" - власника мікроавтобуса "Мерседес - Бенц" завдану шкоду.

Після уточнення позовних вимог, позивачкаОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів : ПП "Гал-Всесвіт та спадкоємців водія, винного у ДТП - ОСОБА_3., ОСОБА_4. та малолітньої ОСОБА_5. від імені якої діє її мати ОСОБА_3. солідарно на її користь 4992 грн. 10 коп. на відшкодування витрат на лікування, 1500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження та знищення майна, 229 грн. 60 коп. транспортних та поштових витрат, 36 585 грн. на відшкодування втраченого заробітку за період з 1 лютого 2005 року по 30 листопада 2006 року, 4000 грн. на відшкодування втраченого заробітку за період з 1 грудня 2006 року по 31 січня 2007 року, 3984 грн. на придбання санітарно-курортної путівки у 2006 та 2007 роках, а також стягнути солідарно з відповідачів 500 000 грн. завданої моральної шкоди та 2700 грн. шкоди, завданої умисною затримкою з наданням документів для страхової виплати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2007 року позовні вимогиОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3. та ОСОБА_4. на користь позивачки 4992 грн. 10 коп. понесених витрат на лікування, 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь держави. У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2007 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення по суті заявлених нею позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 3 жовтня 2004 року о 15 год. на автодорозі Львів -Пустомити поблизу Сокільки, водій ОСОБА_2., керуючи автомобілем Сеат-Ібіза НОМЕР_1не справився з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з мікроавтобусом "Мерседес-Бенц - 209" НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6., що виконував рейс по перевезенню пасажирів за маршрутом № 118. У результаті даного ДТП водій ОСОБА_2. від отриманих травм загинув на місці події, пасажир ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечні для життя та здоров'я в момент заподіяння.

По даному факту ДТП було порушено кримінальну справу Пустомитівським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області та постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2005 року дану кримінальну справу порушену по факту ДТП за ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв'язку із смертю ОСОБА_2 - винного у скоєнні ДТП.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яку прийняли його діти ОСОБА_4. та ОСОБА_5

Задовольняючи частково позовні вимогиОСОБА_1 та стягуючи на її користь витрати, понесені у зв'язку з лікуванням, суди виходили із того, що ОСОБА_3., яка діє в інтересах дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_4., відповідно до вимог ч. 1 ст. 1231 ЦК України, як спадкоємці після смерті батька, несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної ним шкоди.

Відмовляючи у стягненні з відповідачів моральної шкоди та суми втраченого заробітку, суди виходили із того, що позивачкою не надано суду доказів щодо розміру її заробітної плати, яку вона отримувала на час ДТП. Підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, оскільки як спадкоємці після смерті винної у заподіянні такої шкоди особи, вони відшкодовують моральну шкоду лише з підстав, передбачених ч. 2 ст. 1231 ЦК України. Вини ПП "Гал-Всесвіт" у вчиненій дорожньо-транспортній пригоді не встановлено, тому і покладати на нього відповідальність не має підстав.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 у частині стягнення на її користь завданої матеріальної та моральної шкоди з ПП "Гал-Всесвіт", суди у порушення вимог чинного законодавства виходили із того, що водій мікроавтобусу ОСОБА_6., який здійснював перевезення пасажирів, не є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини, тобто володільці джерела підвищеної небезпеки відповідають перед третіми особами, якими у цьому випадку є пасажир незалежно від вини, якщо не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Тому, покладаючи лише на спадкоємців ОСОБА_2 відповідальність за завдану матеріальну та моральну шкоду, суди не врахували цих положень Закону, у відповідності до яких якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини, зокрема перед пасажиркою автомобіля "Мерседес-Бенц"ОСОБА_1 незалежно від, що власник одного із джерел підвищеної небезпеки, з вини водія якого трапилася ДТП загинув, а інший є невинуватим. Після виплати належних потерпілим сум, власники (володільці) джерел підвищеної небезпеки згідно положень ст. 1191 ЦК України між собою несуть відповідальність в залежності від ступеня вини кожного із них.

Крім того, судами не надано належної оцінки поясненням ОСОБА_8., які містяться в матеріалах кримінальної справи, і у відповідності до яких останній вказував на те, що у його власності та власності його брата ОСОБА_7 був автобус"Мерседес-Бенц", НОМЕР_3, який вони згідно договору оренди від 1 грудня 2003 року передали в оренду ПП "Гал-Всесвіт" для використання на маршруті № 118, а в 2004 році передали його ОСОБА_6 та ОСОБА_9. за довіреністю.

Згідно наданого МРЕВ журналу карток реєстрації транспортних засобів, автомобіль "Мерседес-Бенц" НОМЕР_3 та автомобіль - державний номер 017-23 - це один і той самий автомобіль, який було перереєстровано з видачею 5 квітня 2004 року нового свідоцтва про реєстрацію. Згідно генеральної довіреності, яка міститься у матеріалах кримінальної справи від 16 липня 2004 року, ОСОБА_7. передав усі права на володіння, користування та розпорядження автомобілем "Мерсадас-Бенц" ОСОБА_6

Не можна погодитися і з рішенням суду про відмову позивачці у стягненні шкоди внаслідок втрати заробітної плати.

У матеріалах справи знаходиться довідка про доходи № 12 від 17 серпня 2005 року, видана ПП "Хмельницький", з яким позивачка перебувала у трудових відносинах та працювала на посаді консультанта. Згідно цієї довідки, середньомісячний заробіток позивачки за останні три місяці, що передували ДТП, становив 115 грн..

Відповідно до вимог ст. 1197 ЦК України, якщо середньомісячний заробіток потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, то розмір втраченого заробітку обчислюється, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної лати.

Проте, суди на зазначене уваги також не звернули та не встановили, чи виплачувалися позивачці у період її перебування на лікарняному відповідні виплати, та виходячи з цього не встановили розміру втраченого позивачкою заробітку.

За таких підстав рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2007 року скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.