Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, визнання права власності на жилий будинок у порядку спадкування за законом,

У червні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, визнання права власності на жилий будинок у порядку спадкування за законом.

Зазначала, що вона є рідною тіткою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, а тому є спадкоємцем ІІІ черги. У лютому 2004 року вона звернулася до Дубровицької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті племінника.

Посилаючись на те, що їй незаконно було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, просила визнати дії державного нотаріуса незаконними та визнати за нею право власності на жилий будинок у порядку спадкування за законом.

У зв'язку з смертю позивачки судом залучено до участі у справі її правонаступника - ОСОБА_1

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 5 лютого 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною відмову державного нотаріуса Дубровицької нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на жилий будинок в с. Колки Дубровицького району Рівненської області, який належав на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 450 грн. понесених витрат за надання правової допомоги.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 була тіткою померлого ОСОБА_4, а тому відповідно до ст. 1263 ЦК України є спадкоємцем ІІІ черги та має право на спадкування за законом.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. ст. 529, 530 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Статтею 531 ЦК УРСР встановлено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 9 грудня 2003 року було встановлено, що ОСОБА_3 була непрацездатною особою та перебувала на утриманні померлого ОСОБА_4 не менше одного року до його смерті. 9 грудня 2003 року ОСОБА_3 звернулася до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини померлого ОСОБА_4 ОСОБА_2, яка була тіткою померлого ОСОБА_4, звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини у лютому 2004 року.

Вирішуючи спір суд дійшов необґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин норми ЦК України (435-15) при цьому не врахував, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини 9 грудня 2003 року, а тому до спірних правовідносин відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) необхідно застосовувати норми ЦК УРСР (1540-06) та не взяв до уваги, що відповідно до ЦК УРСР (1540-06) рідна тітка до числа спадкоємців не належить.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи і залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм права, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ст. 341 ЦПК України, скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись статтями 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 5 лютого 2008 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, визнання права власності на жилий будинок у порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.