Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 11 грудня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні. Позивачка зазначала, що вона є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, а право власності на 2/3 інших частки належить ОСОБА_1 Оскільки технічної можливості виділити належну їй частку в натурі немає, спільне з відповідачкою володіння і користування квартирою є неможливим, а припинення права відповідачки на належну їй частку не завдасть істотної шкоди її та членам її сім'ї, позивачка просила про задоволення позову.

В березні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з аналогічним зустрічним позовом.

Рішенням Першотравневого суду м. Чернівці від 27 серпня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено. Припинено право ОСОБА_1 на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 201 010 грн. грошової компенсації вартості цієї частки та визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначену квартиру. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 11 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у первісному та зустрічному позовах відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, а ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення її зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_2 та про відмову в зустрічному позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що частки обох співвласників є незначними та не можуть бути виділені в натурі, а спільне володіння та користування майном є неможливим. Також суд врахував, що припинення права ОСОБА_1 на належну їй частку квартири не завдасть шкоди її інтересам та інтересам членів її сім'ї, оскільки спірною квартирою вони не користуються, житлом забезпечені і ОСОБА_1 має намір відчужити належну їй частку, тоді як ОСОБА_2 використовує квартиру для зайняття нотаріальною діяльністю і позбавлення права на її частку завдасть істотної шкоди її інтересам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позовах, апеляційний суд указав, що сторонами не доведено факту неможливості спільного володіння і користування квартирою, а висновок суду першої інстанції про те, що позбавлення ОСОБА_2 права на її частку квартири завдасть істотної шкоди її інтересам є помилковим, оскільки спірна квартира є житловою, ОСОБА_2 та її сім'я житлом забезпечені і спірну квартиру вона використовує не для проживання, а для зайняття нотаріальною діяльністю.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить 1/3, а ОСОБА_1 2/3 частки у спірній квартирі, яка є житловою. Технічної можливості виділити належні сторонам частки в натурі немає. Спільне володіння і користування квартирою є неможливим, що сторони визнають і що відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає. Обоє сторони та члени їх сімей житлом забезпечені. Квартиру використовує ОСОБА_2 для зайняття нотаріальною діяльністю. ОСОБА_1 має намір продати належну їй частку квартири.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про припинення права ОСОБА_1 на частку у квартирі є правильним. Разом з тим, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру грошової компенсації вартості її частки.

Визначаючи розмір грошової компенсації вартості частки ОСОБА_1 у спірній квартирі суд взяв за основу висновок судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 155-172). Встановлюючи дійсну вартість квартири, експерт виходив з того, що квартира є жилим приміщенням та керувався такими чинниками як стан квартири та розміщення її в будинку. Дійсна вартість квартири згідно з цим висновком становить 301 514 грн.

В той же час, в матеріалах справи наявний звіт про оцінку квартири, виконаний Чернівецьким філіалом державного підприємства "Державний науково-дослідний проектновишукувальний інститут" (а.с. 74-121), відповідно до якого дійсна вартість квартири становить 446 920 грн.

Відхиляючи цей доказ, суд першої інстанції вказав, що зазначений звіт виконано на замовлення ОСОБА_1 Однак, при цьому суд на порушення вимог ст. 212 ЦПК України не взяв до уваги та не дав оцінки тій обставині, що при визначенні дійсної вартості квартири експерт враховував місцерозташування об'єкта оцінки - зручність під'їзних шляхів, їх якість, наближеність до транспортних зупинок, лікувальних закладів, громадських центрів, торговельних підприємств, наявність інженерних мереж, площу та технічний стан квартири, врахував пропозицію між попитом та пропозицією на аналогічні об'єкти на ринку, можливість зміни статусу квартири.

Зазначене має значення для встановлення дійсної вартості квартири та правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без врахування зазначених обставин є помилковим.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого суду м. Чернівці від 27 серпня 2008 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 11 грудня 2008 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.