6-291св09 Про визнання права користування жилим приміщенням - 08.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Будівельний будинок", управління міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - ТОВ "Будівельний будинок", управління міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради, про вселення, виселення, укладення договору найму жилого приміщення та сплату заборгованості за комунальні послуги й за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ТОВ "Будівельний будинок", управління міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради, про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1, в квітні 2001 року вона зареєструвала із ОСОБА_2 шлюб та вселилася в зазначену квартиру й на даний час їй необхідно в передбаченому законом порядку укласти договір найму зазначеного жилого приміщення.

Позивачка під час розгляду справи доповнила позов і просила визнати за нею та її дочкою ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_1, визнати їх наймачами жилого приміщення.

ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просила вселити її у квартиру АДРЕСА_1, виселити із зазначеної квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення, визнати її єдиним наймачем квартири, зобов'язати ОСОБА_2 сплатити борги з оплати комунальних послуг за час його проживання в квартирі в сумі 11 120 грн. 98 коп., посилаючись на те, що з 1981 року вона разом із матір'ю ОСОБА_6 та батьком ОСОБА_2 проживали в квартирі АДРЕСА_1, в 1986 році батьки розірвали шлюб, і ОСОБА_2 добровільно виселився із спірної квартири, в якій залишилися проживати вона з матір'ю та братом ОСОБА_7, у 1988 році її матір ОСОБА_6 трагічно загинула, після смерті матері вони з братом проживали у баби з дідом, а спірну квартиру було описано та зачинено, згодом органи опіки та піклування розшукали їх батька - ОСОБА_2, який узяв на себе обов'язок піклуватися про них та зберегти для них квартиру й спадкове майно матері, та саме на цій підставі й у зв'язку з тим, що вони з братом були неповнолітніми, ОСОБА_2 тимчасово одержав права наймача квартири та прописався в ній.

ОСОБА_3 зазначала, що в березні 2001 року в квартиру без її відома та згоди вселилася ОСОБА_1 зі своєю дочкою ОСОБА_5, й ОСОБА_2 та ОСОБА_1 створили їй з братом неможливі умови спільного проживання, а після раптової смерті ОСОБА_7 в липні 2001 року взагалі позбавили її житла, замінили замки в квартирі, та зайняли її кімнату, з того часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 систематично чинять їй перешкоди в користуванні житлом, спір між ними з приводу користування квартирою неодноразово розглядався судом, однак вони фактично не виконують судові рішення про її вселення в квартиру, незаконно користуються її майном, що знаходиться у квартирі, до того ж частину такого майна знищили, ОСОБА_2 за участю ОСОБА_1 ображає її, погрожує їй фізичною розправою, збирає та надає суду сфальсифіковані докази з метою позбавити її єдиного житла, її неодноразові звернення до органів внутрішніх справ та інших органів не дають позитивного результату, ОСОБА_2 не приховує того, що прийматиме будь-які міри для її виселення з квартири.

ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та просив визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він є наймачем зазначеної квартири, в якій разом з ним фактично проживають ОСОБА_1, ОСОБА_5 та їх з ОСОБА_1 малолітній син ОСОБА_4, аОСОБА_3 з 2001 року в квартирі не проживає, після її вселення в квартиру в червні 2003 року на підставі рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 3 березня 2003 року він передав ключі ОСОБА_3, однак вона не залишилася в квартирі, не проживає в ній і після ухвалення судом рішення від 5 липня 2004 року, яким йому було відмовлено в задоволенні позову про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням,ОСОБА_3 не несе витрат по утриманню житла, втратила інтерес до квартири як до місця проживання.

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 23 липня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено, позов ОСОБА_3 задоволено частково, постановлено вселити ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 та виселити із зазначеної квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення, зобов'язати ТОВ "Будівельний будинок", управління міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради зняти ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою зазначеної квартири та укласти договір найму квартири із ОСОБА_3, стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 240 грн. на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, постановлено визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

У касаційній скарзіОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 і задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_5 вселилися у квартиру АДРЕСА_1 з порушенням установленого порядку без згоди ОСОБА_3, разом з тим вони не підлягають виселенню, так як самаОСОБА_3 втратила право користування квартирою, оскільки в червні 2003 року державним виконавцем вона була вселена у квартиру на виконання рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 3 березня 2003 року, одержала ключі від квартири, але, як пояснив ОСОБА_2, не стала проживати в квартирі, своїх речей у жиле приміщення не принесла, не стала проживатиОСОБА_3 у спірній квартирі й після ухвалення Гірницьким районним судом м. Макіївки рішення від 5 липня 2004 року, яким відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, іОСОБА_3 не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди в користуванні жилим приміщенням, а він проти цього заперечує.

Проте з такими висновками апеляційного суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Згідно частин першої та другої статті 71, статті 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Таким чином при вирішенні питання про втрату членом сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягає як термін його відсутності, так і поважність причин такої відсутності.

Судом першої інстанції встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у 1986 році в квартирі АДРЕСА_1 залишилася проживати ОСОБА_6 із малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_7, після смерті у серпні 1988 року ОСОБА_6 за рішенням виконавчого комітету Гірницької районної ради м. Макіївки від 9 листопада 1988 року особовий рахунок зазначеної квартири було переоформлено на ОСОБА_2, він по акту прийняв квартиру та майно, що знаходилося у ній, для збереження та проживання, так як прийняв рішення виховувати неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Також установлено, що 25 квітня 2001 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_1, яка разом із дочкою ОСОБА_3 без згоди на те ОСОБА_3 вселилася у квартиру АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_4, протягом значного часу між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривають неприязні відносини, спори з приводу користування житлом неодноразово вирішувалися судом, рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 3 березня 2003 року було задоволено позов ОСОБА_3 про вселення у квартиру та усунення перешкод у користуванні нею, рішенням цього ж суду від 5 липня 2004 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, однак після набрання судовими рішеннями законної сили ОСОБА_2 продовжує чинити ОСОБА_3 перешкоди в користуванні житлом, при розгляді її звернення до органів внутрішніх справ установлено, що ОСОБА_2 відмовився дати пояснення своїм діям, у 2006-2007 роках квартирну плату оплачувалаОСОБА_3, у квартирі знаходяться її речі.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольняючи позов ОСОБА_3 про вселення, суд першої інстанції виходив із того, щоОСОБА_3 не втратила права користування жилим приміщенням, відсутня в квартирі АДРЕСА_1 з поважних причин, оскільки неприязні стосунки, які склалися між сторонами, перешкоджають її проживанню в квартирі, натомість інтересу до житла вона не втрачала й тривалий час захищає свої права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про виселення з квартири ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3, суд зокрема зазначив, що ОСОБА_1 з дочкою вселилися у квартиру без згоди на те ОСОБА_3

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, при вирішенні позову ОСОБА_2 та позовних вимог ОСОБА_3 про її вселення та виселення з квартири ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними такі висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено, при ухваленні рішення узяв до уваги ті ж факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, а дав їм власну оцінку й на обґрунтування того, щоОСОБА_3 відсутня у квартирі без поважних причин, безпідставно послався лише на пояснення ОСОБА_2

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про її вселення та виселення з квартири ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 підлягає скасуванню із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про його та неповнолітнього ОСОБА_4 виселення, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 вселилася в квартиру з порушенням установленого порядку й не набула права користування житлом, натомість ОСОБА_2 не є тимчасовим мешканцем у квартирі й не підлягає виселенню з неї, а на вселення неповнолітнього ОСОБА_4 у квартиру до його батька згоди ОСОБА_3 не потрібно.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення апеляційного суду в зазначеній частині.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про її вселення у квартиру та виселення з квартири ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 23 липня 2008 року.