Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Запорізької дистанції сигналізації і зв'язку, товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Анголенко", Запорізької міської ради про визнання недійсним договору, зобов'язання укласти договір про надання торгового місця та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Запорізька дистанція сигналізації і зв'язку, про усунення перешкод у користуванні торговим місцем та торговим прилавком за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Анголенко" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2008 року,

У липні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнила, посилаючись на те, що між Запорізькою дистанцією сигналізації і зв'язку (далі - ЗДСЗ) та ОСОБА_3 був укладений договір про надання в безкоштовне користування торгового місця № 40 у ряду А на речовому ринку, належному ЗДСЗ. Після смерті ОСОБА_3 договір 28 липня 2001 року був переукладений з його дружиною - ОСОБА_2 Відповідачка передала торгове місце в тимчасове користування ОСОБА_1, яка з листопада 1999 року фактично ним користується для здійснення підприємницької діяльності, оплачує всі необхідні збори, за власний кошт обладнала торгове місце металевим кіоском. Договорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтвердження фактичної передачі торгового місця в користування не укладалось, при цьому позивачка щомісяця сплачувала відповідачці суму орендної плати. Указуючи на те, що ОСОБА_2 підприємницьку діяльність особисто на виділеному їй торговому місці за період з листопада 1999 року не здійснювала, укладаючи договір від 28 липня 2001 року із ЗДСЗ не мала наміру виконувати його умови, позивачка просила суд визнати договір від 28 липня 2001 року, укладений між ОСОБА_2 та ЗДСЗ недійсним, зобов'язати ТОВ "Речовий ринок "Анголенко" укласти з нею договір про надання торгового місця № 40 у ряду А на речовому ринку.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні торговим місцем та торговим прилавком, обґрунтовуючи його тим, що з 1994 року, із часу створення речового ринку, на земельній ділянці, що належала ЗДСЗ, її чоловікові, ОСОБА_3, було безкоштовно виділено торгове місце (після реконструкції ринку місце № 40 у ряду А), яке оформлене на її ім'я. До листопада 1999 року її чоловік здійснював підприємницьку діяльність, провів реконструкцію прилавка. Після смерті чоловіка, у грудні 1999 року, вона за станом здоров'я не могла займатися підприємницькою діяльністю та звернулася до адміністрації ринку із заявою про передачу торгового місця в оренду ОСОБА_1 на підставі п. 3.1. договору про надання торгового місця. Вона за власні кошти та матеріали проводила реконструкцію торгового кіоску, яким ОСОБА_1 безоплатно користувалась протягом року в рахунок її витрат на проведення зварювальних робіт. У кінці 2001 року запропонувала ОСОБА_1 звільнити торгове місце, але остання відмовилась. ОСОБА_2 просила зобов'язати позивачку усунути перешкоди в користуванні торговим місцем та торговим прилавком № 40 у ряду А на речовому ринку "Анголенко", звільнити торгове місце й торговий прилавок.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2008 року в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено. Усунено перешкоди ОСОБА_2 у користуванні торговим кіоском, установленим у ряду А місце 40, на речовому ринку, що по вул. Залізнодорожній у м. Заопріжжі, зобов'язавши ОСОБА_1 звільнити цей кіоск.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, первісний позов задоволено, у зустрічному позові відмовлено. Визнано договір б/н від 28 липня 2001 року про надання торгового місця № 40 у ряду А на речовому ринку "Анголенко", укладений між ЗДСЗ та ОСОБА_2, недійсним з моменту укладення. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Анголенко" укласти договір про надання цього торгового місця з ОСОБА_1

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Анголенко" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що на укладення договору від 28 липня 2001 року між ОСОБА_2 та ЗДСЗ в особі адміністрації ринку не було законних підстав, оскільки раніше укладений договір між нею та Запорізьким комерційним центром укладено особою, яка не була уповноважена його укладати, і ОСОБА_2 не мала наміру використовувати торгове місце для зайняття торговельною діяльністю. ОСОБА_1 працює на цьому торговому місці, уклала договір про його охорону.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне торгове місце на території ринку було надано ОСОБА_3 як ветерану праці з початку організації ринку. 14 березня 1995 року на прохання ОСОБА_3, між його дружиною, ОСОБА_2, та ЗДСЗ був укладений договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було надано торгове місце № 26 у ряду А (до реконструкції), торговельною діяльністю займався ОСОБА_3 За заявами ОСОБА_2: від 24 листопада 1999 року, (у зв'язку з хворобою чоловіка) та від 9 січня 2000 року (у зв'язку з її тимчасовою непрацездатністю) - спірне торгове місце тимчасово передано нею в оренду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 28 липня 2001 року між ОСОБА_2 та ЗДСЗ укладено договір про виділення їй торгового місця № 40 у ряду А (після реконструкції) у зв'язку зі зміною форми договору. ЗДСЗ як підприємство, у віданні якого знаходиться територія ринку, висловила своє волевиявлення на укладення договору саме з ОСОБА_2 Сторони виконали умови договору й не оспорюють його. ОСОБА_1 не є стороною договору та не має права його оскаржувати, оскільки цим договором її права й охоронювані законом інтереси не порушені, ЗДСЗ ОСОБА_1 пропонувалось інше торгове місце. ОСОБА_2 провела реконструкцію торгового місця, для чого отримала технічний проект і після чого на торговий кіоск було видано паспорт на її ім'я, складено акт комісійного введення в експлуатацію. ОСОБА_1 орендує в ОСОБА_2 торгове місце з 1999 року, відмовляється його звільнити.

Установлені судом першої інстанції обставини стверджуються зібраними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, нових доказів не досліджував, провів переоцінку доказів та дійшов висновків, які не грунтуються на матеріалах справи.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів не може визнати рішення апеляційного суду законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Анголенко" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.