Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду від 19 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 серпня 2006 року керуючи автомобілем "Volkswagen Polo", який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, рухалась по вул. Черняховського в напрямку вул. Незалежності в м. Бровари. Попереду автомобіля на проїзній частині дороги в попутному напрямку рухався велосипедист - ОСОБА_2, який несподівано змінив напрямок руху вліво, в результаті чого відбулось зіткнення. У результаті дорожньо-транспортної пригоди її автомобілю було завдано механічних пошкоджень. Постановою Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області від 2 лютого 2007 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1, за відсутністю в її діях складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК країни, та п. 2 постанови за порушення пп 6.5, 6.8, 10.1, 10.3, 13.3, 9.3 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2. притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім матеріальної шкоди, позивачці було завдано моральну шкоду, яка виражається в душевних переживаннях у зв`язку з пошкодженням автомобіля, нераціональній втраті часу на проведення експертизи та оцінки відносно пошкодженого автомобіля, поїздки на пошкодженому автомобілі. ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 4 977 грн. 63 коп, моральну шкоду - 4 тис. грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2 500 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 19 червня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 4 977 грн. 63 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2 500 грн. витрат на правову допомогу.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що за фактом наїзду на велосипедиста 30 серпня 2006 року, постановою Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області від 2 лютого 2007 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1, за відсутністю в її діях складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК країни та п. 2 цієї ж постанови за порушення пп 6.5, 6.8, 10.1, 10.3, 13.3, 9.3 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2. притягнуто до адміністративної відповідальності.

З такими висновками судів погодитися не можна.

З матеріалів справи (а.с. 36) убачається, що постановою Броварського міськрайонного суду від 14 травня 2007 року скаргу ОСОБА_2. задоволено, скасовано постанову від 2 лютого 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи, на яку посилалися суди в судових рішеннях, повернуто матеріали прокурору м. Бровари для проведення перевірки в повному обсязі й прийняття обгрунтованого рішення. У матеріалах справи відсутні відомості про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року (v0006700-92) (з подальшими змінами) у тих випадках, коли разом із заподіянням джерелом підвищеної небезпеки шкоди (не внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки) заподіяно також шкоду джерелу підвищеної небезпеки і цьому сприяла груба необережність потерпілого, може бути зменшено розмір відшкодування шкоди потерпілому. Покладення на потерпілого з цих підстав відповідальності за шкоду, заподіяну при цьому джерелу підвищеної небезпеки, законом не передбачено.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не врахували, не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 є володільцем джерела підвищеної небезпеки, яке зіткнулося з велосипедистом, який не є джерелом підвищеної небезпеки, сам потерпів від зіткнення.

За таких обставин колегія суддів не може визнати судові рішення законними та обгрунтованими, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду від 19 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.