6-23025св08 Про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності й ділової репутації - 08.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 серпня 2008 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилався на те, що відповідач у заяві від 11 лютого 2008 року, адресованій начальнику державної екологічної інспекції з охорони навколишнього природного середовища України в Тернопільській області, поширив щодо нього інформацію про те, що він як головний спеціаліст відділу оперативного екологічного міжрайонного контролю зазначеної інспекції веде "непрофесійну і антизаконну діяльність", "при погодженні проектної документації вимагає грошову винагороду на суму 150 грн., мотивуючи це - як усне розпорядження шефа", "в післяобідню пору, в приміщенні свого кабінету часто влаштовує розпиття спиртних напоїв, чим завдає незручностей відвідувачам, що хочуть звернутися до нього по робочим питанням", "керуючись особистою неприязню до ОСОБА_2, ініціював і провів перевірку складу по вул. Залізнична, 6 в м. Ланівці, який йому належить". Позивач зазначав, що вказана інформація є недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, тому просив зобов'язати відповідача її спростувати шляхом направлення відповідного листа начальнику державної екологічної інспекції з охорони навколишнього середовища в Тернопільській області.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 завдану йому поширенням про нього недостовірної інформації моральну шкоду в розмірі 5 тисяч грн. та сплачені судові витрати.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 12 серпня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 поширену про нього ОСОБА_2 інформацію в заяві на ім'я начальника державної екологічної інспекції з охорони навколишнього природного середовища України в Тернопільській області. Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом направлення відповідного листа до того ж органу. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 тис. 500 грн. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наведена вище і поширена відповідачем інформація, не відповідає дійсності, спростовується рядом доказів і є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Діями ОСОБА_2, який надіслав листа безпосередньому керівнику ОСОБА_1 з недостовірною інформацією, позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої на підставі поданих ним доказів судом визначено в 1 500 грн.

Проте до таких висновків суди дійшли із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами розглядався спір щодо захисту честі, гідності та ділової репутації позивача, який є посадовою особою - головним спеціалістом відділу оперативного екологічного міжрайонного контролю державної екологічній інспекції з охорони навколишнього природного середовища України в Тернопільській області.

При розгляді справи суд першої інстанції зосередив свою увагу лише на тому, чи відповідає поширена інформація дійсності, пославшись на те, що позивач має право на захист честі, гідності та ділової репутації. Апеляційний суд погодився з такими висновками, доповнивши їх ще й тим, що ОСОБА_2 звернувся із вказаною вище заявою саме з наміром опорочити ОСОБА_1

Разом з тим судами не враховано, що, крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Крім того, відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Якщо особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, указана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову.

Про зазначене йдеться й у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (v008p710-03) (справа про поширення відомостей).

Наведені положення норм матеріального права судами враховані не були.

Крім того, судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25 січня 2008 року та постановою про накладення адміністративного стягнення притягнутий до адміністративної відповідальності. Зазначені процесуальні документи оформлялись державним інспектором ОСОБА_1

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, має право оскаржити відповідну постанову.

Таким чином, ОСОБА_2, звернувшись до начальника державної екологічної інспекції з охорони навколишнього природного середовища України в Тернопільській області із заявою, реалізував своє право на оскарження постанови про його притягнення до адміністративної відповідальності. Сам по собі факт, що рішенням № 2 від 18 лютого 2008 року йому відмовлено в задоволенні заяви про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не свідчить про порушення особистих немайнових прав позивача ОСОБА_1, якщо вони не були цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача і для цього не було фактичних підстав.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Суд першої інстанції не встановлював і в рішенні не зазначав, що метою звернення ОСОБА_2 із вказаною вище заявою був намір опорочити ОСОБА_1

Апеляційний суд на підставі тих же доказів, що надавались суду першої інстанції, дійшов до висновку, що метою звернення ОСОБА_2 із заявою було саме опорочення ОСОБА_1 у думці окремих громадян.

Разом з тим у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України апеляційний суд належним чином свій висновок не мотивував, а також не зазначив, чи були підстави у ОСОБА_2 для відповідного звернення в порядку оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.