6-21658св08 Про стягнення збитків, заподіяних державі, внаслідок недоплати товариством податків на прибуток і на додану вартість - 08.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних державі, за касаційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Нікопольська ОДПІ) на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2008 року,

У жовтні 2007 року Нікопольська ОДПІ звернулась до суду з позовом до головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Енергосплав" (далі - ТОВ НВП "Енергосплав") ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних державі, внаслідок недоплати товариством податків на прибуток і на додану вартість до бюджету на загальну суму 212 463 грн. 31 коп., за що вона була притягнута до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2008 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ТОВ НВП "Енергосплав", а ухвалою цього ж суду від 24 квітня 2008 року провадження у справі до цього відповідача закрито у зв'язку з ліквідацією товариства.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах із ТОВ НВП "Енергосплав", тому податкова інспекція мала право пред'являти вимоги лише до товариства за несплату податків, яке в подальшому в порядку регресу могло звернутись з вимогами до свого працівника.

Проте до таких висновків суди дійшли із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Пред'являючи позов, Нікопольська ОДПІ послалась лише на законодавчі акти, які регулюють сплату податків, а позовні вимоги заявлені про відшкодування збитків.

Суд першої інстанції не з'ясував у позивача, на підставі яких норм права, ЦК України (435-15) чи КЗпП України (322-08) , він просить про задоволення позову про відшкодування збитків, тим самим не встановив, які правовідносини між сторонами виникли та яка правова норма підлягає застосуванню. Відмовивши у позові з підстав, передбачених нормами КЗпП України (322-08) , суд вийшов за межі заявлених вимог. При цьому суд не врахував, що ТОВ НВП "Енергосплав" з вини головного бухгалтера ОСОБА_1, що підтверджено постановою суду про закриття кримінальної справи у зв'язку з амністією, не сплатив державі податки, ліквідовано.

Крім того, застосовуючи норми КЗпП України (322-08) , суд не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 134 КЗпП України, якою встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року (v0006700-92) № 8 роз'яснив, що оскільки особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.