Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.

Позивач зазначав, що 1 серпня 2007 року близько 17 години ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1, та виїжджаючи з місця паркування, що по вулиці Соціалістичній, 68а у м. Харкові, завдав технічних пошкоджень його автомобілю "Ford Fokus", номерний знак НОМЕР_2, що стояв на місці паркування.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 8 607 грн. 08 коп. на відшкодування матеріальної шкоди як різницю між вартістю ремонтних робіт за оцінкою товариства з обмеженою відповідальністю "Вінер Форд Харків" (далі - ТОВ "Вінер Форд Харків") і розміром уже виплаченого йому страховою компанією страхового відшкодування та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 1 серпня 2007 року близько 17 години ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1, прямуючи з місця паркування, розташованого на вулиці Соціалістичній, 68а у м. Харкові, завдав технічних пошкоджень автомобілю "Ford Fokus" номерний знак НОМЕР_2, що стояв на місці паркування та належить ОСОБА_1

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2007 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КпАП (а.с. 6).

Розмір завданого збитку був установлений експертною оцінкою товариства з обмеженою відповідальністю "Інкон-Капітал" (далі - ТОВ "Інкон-Капітал") № 06/08 від 14 серпня 2007 року в розмірі 5 069 грн. 76 коп.

Вартість ремонтних робіт автомобіля "Ford Fokus" за оцінкою ТОВ "Вінер Форд Харків" склала 10 718 грн.

Автомобіль "Ford Fokus" був застрахований закритим акціонером товариством "ВУСО" (далі - ЗАТ "ВУСО"). Страхове відшкодування з урахуванням франшизи позивач отримав 11 вересня 2007 року в розмірі 2 110 грн. 92 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що сторони від призначення судово-автотоварознавчої експертизи відмовились, надані документи містять розбіжності щодо розміру матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 внаслідок пошкодження відповідачем його автомобіля, однак позивачем не надано до суду достовірних доказів про розмір матеріальної шкоди, завданої його автомобілю.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Абзацом другим п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" установлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п. 37.5 ст. 37 зазначеного Закону обов'язок щодо компенсації потерпілому суми франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування покладено на страхувальника або особу, відповідальність якої застрахована.

Відповідно до укладеного договору страхування сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті застрахованій особі, дорівнює розміру завданої шкоди за виключенням установленої п. 4 договору страхування безумовної франшизи в розмірі 2% від страхової суми.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову з викладених вище підстав, суд не вирішив питання щодо стягнення з винної особи розміру франшизи, яка згідно з укладеним з ЗАТ "ВУСО" договором страхування становить 1 952 грн. 20 коп.

Апеляційний суд, указавши, що позовних вимог про відшкодування збитків, не покритих страховою виплатою, позивачем не заявлялось, не урахував, що ОСОБА_1 заявлялись вимоги стосовно відшкодування різниці між вартістю ремонтних робіт і розміром уже виплаченого йому страховою компанією страхового відшкодування.

Таким чином, судом допущено порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки зазначене порушення, допущене судом першої інстанції, не було усунене апеляційним судом, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.