Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на частину нерухомого майна та визнання права власності на частину автомобіля; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майна таким, що належить йому на праві особистої власності,

У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 18 вересня 1999 року вона з ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі. З червня 2007 року вони припинили шлюбні відносини і ведення спільного господарства, а 18 липня 2007 року відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Під час шлюбу ними було розпочато будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Києві. Будівництво проводилося на спільні кошти подружжя та приймала безпосередню участь у будівництві спірного будинку, а саме: придбала 18 бувших у використанні плит перекриття, дріт для електрифікації та оплачувала послуги ВАТ "Київмедрембуд" для перевезення будівельних матеріалів.

28 жовтня 2003 року відповідач подарував земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 у м. Києві, на якій збудовано будинок, своїй матері ОСОБА_8, яка 25 грудня 2007 року отримала свідоцтво на право власності на спірний будинок.

19 вересня 2007 року відповідач придбав автомобіль марки AUDI, модель Ф4, 2003 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_4, який також є спільним майном подружжя.

Крім будинку та автомобіля за час зареєстрованого шлюбу на спільні кошти ними було придбано наступне майно: телевізор 29 Multi Flat TV, ДВД – плеєр, фотоапарат цифровий з карткою пам’яті, ноутбук, CD програвач PIONER, чайний фарфоровий сервізна 12 персон BOHEMIA (Чехія), кавовий фарфоровий сервіз на 12 персон BOHEMIA (Чехія), набор столових приборів на 12 персон Bergoff, електричний ніж, супутникова тарілка та ресивер STRONG, комплект постільної білизни, ліцензійні ДВД диски, інші речі для домашнього побуту,

Посилаючись на зазначене, просила визнати видане на ім’я ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на жилий будинок недійсним, визнати його спільним майном подружжя та визнати за нею право власності на частину цього нерухомого майна й на частину автомобіля.

Не погоджуючись із зазначеним позовом, ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати спірний автомобіль таким, що належить йому на праві особистої власності, земельну ділянку такою, що була його особистою власністю, яка набута не за спільні кошти подружжя, а до шлюбу. Спірний будинок ні він, ні ОСОБА_6 не будували, тому він не є їхньою спільною сумісною власністю, а збудований на особисті кошти його матері ОСОБА_8 без їхньої участі.

В обґрунтування позову зазначав, що 3 червня 1999 року, ще до реєстрації шлюбу, він як учасник бойових дій, отримав під забудову земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Києві. Оскільки з червня 2003 року він знаходився в довготривалому відрядженні в Республіці Хорватія м. Ткон та не міг належним чином доглядати за земельною ділянкою, 28 жовтня 2003 року як особисте майно він подарував земельну ділянку своїй матері ОСОБА_8, яка за власні кошти збудувала на ній спірний будинок. На даний час ОСОБА_8 є власником земельної ділянки та збудованого на ній спірного будинку.

Спірний автомобіль був придбаний 19 вересня 2007 року після фактичного припинення шлюбних відносин, жодних спільних рішень щодо придбання автомобіля ними не приймалося. На початку вересня 2007 року після отримання повідомлення про відкликання з закордонного довготривалого відрядження, він вирішив скористатися своїм правом безмитного ввезення автомобіля на територію України. Після припинення з позивачкою шлюбних відносин, він зайняв гроші і купив спірний автомобіль, ввіз його на територію України, а 22 квітня 2008 року автомобіль зареєстровано в МРЕВ.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права власності на частину нерухомого майна та визнання права власності на частину автомобіля - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено.

Автомобіль "Ауді А-4", 2003 року випуску номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3 визнано таким, що придбаний ОСОБА_7 за гроші, які не є спільною власністю сторін, під час роздільного проживання та фактичному припиненні шлюбу з ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2009 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального й процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог та відмову в позові ОСОБА_7

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 18 вересня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 січня 2008 року.

До укладення шлюбу, на підставі рішення Київської міської ради від 3 червня 1999 року ОСОБА_7 передана у власність земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 у м. Києві та видано державний акт про право приватної власності на землю. За договором дарування від 28 жовтня 2003 року зазначена земельна ділянка ОСОБА_7 подарована його матері ОСОБА_8

На вказаній земельній ділянці був збудований будинок, який згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, затвердженого розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 20 серпня 2007 року, прийнятий в експлуатацію, на ім’я ОСОБА_8 та їй 25 грудня 2007 року видане свідоцтво про право власності на нього.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 у визнанні спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя, суди правильно виходили з того, що власником земельної ділянки, на якій зводився будинок є ОСОБА_8 Доказів, які б свідчили про те, що між нею та подружжям ОСОБА_8 укладався договір про створення спільної власності або ж ці особи проживали однією сім’єю та мали намір за рахунок спільної праці збудувати будинок, позивачкою не надано. Сама по собі участь ОСОБА_6 у придбанні будівельних матеріалів, їх доставці, оплаті роботи техніки та механізмів, не може бути підставою для визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя.

Також правильним є висновок суду про те, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя та придбаний ОСОБА_7 за спільні кошти подружжя. Позивачкою не надано доказів, які б свідчили про те, що спірний автомобіль сторонами придбаний саме за спільні кошти подружжя. Як зазначав відповідач і це підтверджується доказами, спірний автомобіль придбаний ОСОБА_7 за кордоном за кошти, отримані ним за договором позики, укладеним між ним за ОСОБА_9 вже після розлучення.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення судів відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.