Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди за касаційною скаргою Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 вересня 2005 року,

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював водієм Лиманської професійно-пожежної частини №42 (далі - ППЧ№42) з 1998 року. Наказом управління державної пожежної безпеки Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області від 24 березня 2003 року позивача звільнено з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату у зв'язку з ліквідацією ППЧ№42. Посилаючись на те, що йому не виплачена заборгованість по заробітній платі за 2002 рік, матеріальна допомога на оздоровлення за 2002 рік, позивач просив стягнути заборгованість з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, який є правонаступником управління державної пожежної безпеки УМВС України в Одеській області. Заборгованість по заробітній платі з 2001 по 2003 рік складає 3 662 грн. 21 коп. Крім того, позивач просив стягнути моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн. Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачів щомісячну доплату до розміру посадового окладу за 2002 року в сумі 1 620 грн., доплати за особливі умови праці - 810 грн., щомісячну премію в розмірі 539 грн. 40 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2002 рік в розмірі 135 грн. і моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 1 вересня 2005 року, з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на користь ОСОБА_1 стягнуто щомісячну доплату до розміру посадового окладу з січня 2002 року до грудня 2002 року в сумі 1 620 грн., доплати за особливі умови праці - 810 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2002 рік - 135 грн. і моральну шкоду -1 тис. грн., у решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області відхилити, а рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 вересня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.