6-6834св08 Про стягнення одноразової допомоги, витрат на лікування, втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди - 01.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Залізничного району м. Сімферополя в інтересах ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" про стягнення одноразової допомоги; за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" про стягнення одноразової допомоги, витрат на лікування, втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди; за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі про стягнення заборгованості з виплати втраченого заробітку, зобов'язання проводити щомісячні виплати; за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

У січні 2001 року прокурор Залізничного району м. Сімферополя в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" (далі - ВАТ "Сімбудтранссервіс") про стягнення одноразової допомоги в сумі 118 643 грн., посилаючись на те, що 19 січня 2000 року під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок.

Висновком МСЕК ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з втратою 70% професійної працездатності.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Сімбудтранссервіс", в якому просив стягнути з ВАТ "Сімбудтранссервіс" на його користь 54 365 грн. 73 коп. одноразової допомоги, 927 грн. 27 коп. витрат на придбання медикаментів та лікування, 1 644 грн. утраченого заробітку, 1 751 грн. 82 коп. судових витрат та 66 400 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У позові до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі (далі - відділення Фонду) ОСОБА_1 просив стягнути на його користь 14 687 грн. 03 коп. заборгованості з виплати втраченого заробітку та зобов'язати проводити щомісячні виплати в сумі 1 325 грн. 32 коп.

ВАТ "Сімбудтранссервіс" подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення 22 456 грн. 30 коп. шкоди, завданої останнім підприємству у зв'язку з невиконанням правил техніки безпеки.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2007 року в задоволенні всіх позовів відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008 року зазначене судове рішення скасовано частково та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову прокурора Залізничного району м. Сімферополя в інтересах ОСОБА_1 Стягнуто з ВАТ "Сімбудтранссервіс" на користь ОСОБА_1 60 973 грн. 02 коп. одноразової допомоги, 1 917 грн. 72 коп. утраченого заробітку за період з 17 жовтня 2000 року до 1 липня 2001 року та 1 751 грн. 82 коп. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи. У задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_1 22 095 грн. 82 коп. заборгованості з відшкодування втраченого заробітку за період з 1 липня 2001 року до серпня 2007 року з урахуванням компенсації. Зобов'язано відділення Фонду виплачувати ОСОБА_1 по 1 565 грн. 27 коп. щомісячно, починаючи з 1 березня 2007 року. У частині відмови в зустрічному позові ВАТ "Сімбудтранссервіс" рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Сімбудтранссервіс" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відділення Фонду в касаційній скарзі просить скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення з нього виплат на користь ОСОБА_1

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, виходив із того, що суд зробив неправильний висновок щодо вини самого ОСОБА_1 у нещасному випадку, який стався з ним 19 січня 2000 року.

Проте з таким висновком суду погодитися повністю не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на момент нещасного випадку працював у ВАТ "Сімбудтранссервіс" на посаді начальника виробничо-технічного відділу. Перед виконанням робіт зі спилювання пошкодженого дерева на території підприємства з ОСОБА_1 та іншими працівниками був проведений цільовий інструктаж за інструкцією з охорони праці (а.с. 5, 35, 55 т. 1).

ОСОБА_1 був травмований у той час, коли він проходив під стовбуром нахиленого дерева.

Відповідно до наряду-допуску на право проведення небезпечних робіт ВАТ "Сімбудтранссервіс" позивачу як відповідальному виконавцю робіт доручено у складі бригади з двох осіб спиляти пошкоджене дерево з подальшим його розпилюванням. На ОСОБА_1 було покладено обов'язок забезпечити засоби безпеки відповідно до Інструкції від 14 січня 2000 року № 1-2000 (далі - Інструкція № 1-2000). Його також було ознайомлено із засобами безпеки.

Актом розслідування нещасного випадку від 11 січня 2001 року встановлено, що нещасний випадок мав місце внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог пп. 6, 7 Інструкції № 1-2000.

Згідно з п. 12 колективного договору ВАТ "Сімбудтранссервіс" від 24 вересня 1998 року, якщо нещасний випадок відбувся внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшений тільки в порядку, визначеному трудовим колективом підприємства, але не більше ніж на 50 %.

11 січня 2001 року на загальних зборах робітників і службовців ВАТ "Сімбудтранссервіс" було встановлено 100 % вину ОСОБА_1 у настанні нещасного випадку та прийнято рішення зменшити розмір одноразової допомоги позивачу на 50 %.

Апеляційний суд, вважаючи, що вини ОСОБА_1 у настанні нещасного випадку немає, посилався на висновок повторної експертизи від 25 квітня 2006 року. Однак і в зазначеному висновку експерт, крім вини підприємства в нещасному випадку, посилається на порушення Інструкції № 1-2000 з боку потерпілого ОСОБА_1, який проходив під стовбуром завислого дерева.

Крім того, суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України не дав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_1 був начальником виробничо-технічного відділу та був зобов'язаний вимагати від підлеглих виконання Інструкції № 1-2000.

Висновком МСЕК від 16 жовтня 2000 року позивача визнано інвалідом другої групи з втратою 70 % працездатності. На той час діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) .

Розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим заробітку (його частини) у зв'язку з ушкодженням здоров'я, встановлюється виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. На момент настання нещасного випадку для обчислення середнього заробітку був чинним Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення, зазначених положень розрахунку середньомісячного заробітку не врахував, а виходив із середньомісячного заробітку, який був визначений після нещасного випадку (до нещасного випадку середній заробіток ОСОБА_1 складав 662 грн. 36 коп., а після - 841 грн. 38 коп.).

Допустив помилку апеляційний суд і при визначенні розміру суми одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Ця допомога визначається із середньомісячного заробітку потерпілого, обчислюється за такими ж правилами, що й при визначенні втраченого заробітку. На це звернув увагу й Пленум Верховного Суду України в п. 21-1 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) .

Стягуючи суми на відшкодування втраченого заробітку з відділення Фонду, суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України не уточнив, коли фактично були передані матеріали з підприємства до відділення Фонду. Суд зазначив, що 1 липня 2001 року, а відділення Фонду рахує з 21 серпня 2001 року.

З огляду на те, що апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення в частині позову прокурора в інтересах ОСОБА_1 та позову ОСОБА_1, допустив порушення вимог матеріального та процесуального права, рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008 року в частині позовних вимог прокурора Залізничного району м. Сімферополя в інтересах ОСОБА_1 та позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті - рішення залишити без змін.