Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Макарівського району Київської області в інтересах: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до товариства з обмеженою відповідальністю "Емос" про зобов'язання видати ордери на жилі приміщення та витребування документів та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Емос" до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_4, ОСОБА_49, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про усунення перешкод у праві власності та виселення за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Емос" (далі - ТОВ "Емос") на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2008 року,

У березні 2006 року прокурор Макарівського району Київської області звернувся в суд із позовом до ТОВ "Емос" про зобов'язання видати ордери на жилі приміщення бази відпочинку "Лісова казка", що знаходиться в Макарівському районі Київської області, та витребування документів в інтересах: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які проживають у жилих приміщеннях на території бази відпочинку "Лісова казка", мотивуючи свої позовні вимоги тим, що прокуратурою Макарівського району в ході проведення перевірки в порядку нагляду за дотриманням законодавства про власність установлено, що рішенням виконавчого комітету Макарівської районні ради народних депутатів від 1 липня 1980 року № 240 затверджено акти державної приймальної комісії від 16 червня 1980 року про прийняття в експлуатацію житлових об'єктів управління дитячих спортивних закладів комбінату (далі - УДСЗК) "Воркутавугілля", що знаходиться в с. Ясногородка Макарівського району Київської області, зокрема: трьох жилих корпусів, дитячого спального корпусу, тощо. У 1981 році для продовження будівництва та обслуговування вказаної бази відпочинку об'єднанням "Воркутавугілля" було створено госпрозрахункову будівельну дільницю (далі -ГРБД). База відпочинку була перейменована в базу відпочинку "Лісова казка".

За наказом об'єднання "Воркутавугілля" від 10 грудня 1986 року № 498, у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС базу відпочинку "Лісова казка" та ГРБД було закрито з 1 січня 1987 року. При цьому основні фонди ГРБД та всі його підрозділи передані на баланс Київського будівельно-монтажного тресту № 1 (далі - БМТ-1). У подальшому в БМТ-1 були змінені організаційно-правова форма та форма власності на акціонерне товариство закритого типу (далі - АТЗТ "Київінвест"), яке стало правонаступником БМТ-1.

База відпочинку "Лісова казка" була продана АТЗТ "Київінвест" підприємству недержавної форми власності - малому підприємству "Іглен" - за договором купівлі-продажу від 21 лютого 1992 року та актом приймання-передачі від 14 травня 1992 року. Мале підприємство "Іглен" продало базу відпочинку "Лісова казка" ТОВ "Емос" за договором купівлі-продажу від 14 грудня 1992 року № 1214 та актом приймання-передачі від 18 грудня 1992 року. Право власності ТОВ "Емос" зареєстроване в Макарівському бюро технічної інвентаризації.

Правове становище громадян, що мешкають на території бази відпочинку, є невизначеним, оскільки в них відсутні належним чином видані ордери на займані приміщення, що є перешкодою для реалізації в подальшому права на безоплатне отримання в приватну власність цих приміщень і належних до них господарських споруд, а тому зазначені громадяни повинні бути забезпечені з боку відповідача у справі ордерами на жилі приміщення.

ТОВ "Емос" звернулося із зустрічним позовом про усунення перешкод у праві власності шляхом виселення ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_54, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з приміщень бази відпочинку "Лісова казка" та зобов'язання не чинити перешкод у реалізації права власності. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ТОВ "Емос" є власником бази відпочинку "Лісова казка", що розташована в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, поза межами населеного пункту, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 1 грудня 2005 року в господарській справі № 7/778, яке набрало законної сили.

Згідно з документацією, наявною у відділі містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації та Макарівського бюро технічної інвентаризації, на базі відпочинку "Лісова казка" було збудовано та в 1980 році введено в експлуатацію нежитлові (господарські будівлі) та споруди, а також 3 жилі корпуси, призначені для сезонного проживання. Жилі будинки та жилі приміщення, призначені для постійного проживання, на території бази не будувались, в експлуатацію не вводились. Переведення нежитлових будівель і приміщень у жилі не проводилось. Переобладнання нежитлових будівель та приміщень у жилі для постійного проживання не погоджувалось, не затверджувалось. Такі переобладнані будівлі чи приміщення в експлуатацію не вводились.

Відповідно до акта приймання-передачі бази відпочинку "Лісова казка" від 18 грудня 1992 року з балансу фірми "Іглен" на баланс ТОВ "ЕМОС" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №1214 від 12 грудня 1992 року були передані будівлі та споруди. Серед них були жилі корпуси бази, призначені для тимчасового сезонного проживання, а саме: гуртожиток № 1, гуртожиток № 2, гуртожиток № 3.

Відповідно до акту проведення перевірки землекористування та забудови на території бази відпочинку "Лісова казка" від 19 липня 2005 року встановлено, що на момент перевірки з трьох жилих корпусів бази, призначених для сезонного проживання, один жилий корпус зруйновано, а в інших двох - в теперішній час в даний час проживають громадяни, використовуючи їх як постійне житло.

Проте позивачі чинять постійні перешкоди в реалізації ТОВ "Емос" права власності на базу відпочинку, обмежуючи його здійснення, не допускаючи на територію бази працівників контролюючих та реєструючих органів і ТОВ "Емос", проводять переобладнання займаних приміщень та господарських приміщень бази.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2006 року в задоволенні позову прокурора Макарівського району Київської області відмовлено, зустрічний позов ТОВ "Емос" задоволено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Макарівського районного суду Київської області з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

У касаційній скарзі ТОВ "Емос" просить скасувати постановлену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи апеляційні скарги прокурора Макарівського району Київської області, ОСОБА_19, ОСОБА_17 та ОСОБА_54 і направляючи справу на новий розгляд до Макарівського районного суду Київської області, апеляційний суд керувався тим, що сторони звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва з позовами про вирішення спору з приводу нерухомого майна, який у відповідності з вимогами ст. 114 ЦПК України відноситься до виключної підсудності і має розглядатись за місцем знаходження майна, тобто в Макарівському районному суді Київської області.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Заявлений прокурором Макарівського району основний позов до відповідача - ТОВ "Емос" стосувався зобов'язання останнього видати ордери особам, які мешкають у непристосованих для цього приміщеннях бази відпочинку "Лісова казка" (як це встановив суд першої інстанції) та представити правовстановлюючі документи на вказану базу відпочинку і тому віднесеним до категорії спорів з приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК України), як про це помилково зазначив суд апеляційної інстанції, бути не може. Подавши до суду, який вирішував первісний позов, зустрічний - відповідач діяв у строгій відповідності з вимогами ч. 2 ст. 113 ЦПК України. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15 грудня 2006 року (483-16) доповнено ч. 1 ст. 311 ЦПК пунктом 6, згідно з яким рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд першої інстанції вирішив спір відповідно до чинного на момент розгляду справи цивільно-процесуального законодавства, яке, навіть, у випадку порушення правил виключної підсудності, не передбачало скасування судового рішення саме з цих підстав.

Отже, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2006 року та направляючи справу на новий судовий розгляд до Макарівського районного суду Київської області, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для скасування вказаного рішення з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

При викладених обставинах постановлена у справі ухвала колегії суддів апеляційної інстанції без змін залишатися не може та підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний судовий розгляд, оскільки судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Емос" задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.