Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Золотоніське державне міське управління земельних ресурсів, про поділ будинку, визначення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою,

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ будинку, визначення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою.

Зазначала, що вона та відповідачі є спадкоємцями будинку АДРЕСА_1. Їй на праві власності належить 9/18 частин будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 - 7/18 частин зазначеного будинку, ОСОБА_3 - 2/18 частини.

Посилаючись на те, що вони не можуть дійти згоди щодо поділу спірного будинку та щодо користування й розпорядження земельною ділянкою, просила провести поділ будинку відповідно до частин власності та визначити порядок користування й розпорядження земельною ділянкою.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 квітня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Проведено поділ будинку АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_1 47/100 частин зазначеного будинку, виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 53/100 частини будинку. Зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 індивідуально провести реконструкцію системи опалення з метою забезпечення їх автономності. Зобов'язано ОСОБА_1 закласти два дверних отвори в кімнатах 1-2 та 1-7, закласти існуючий вхідний дверний отвір у приміщенні № 1 "веранда" та обладнати дверний отвір у приміщенні № 1 "веранда". Зобов'язано ОСОБА_2 обладнати вхідний отвір у кімнаті № 2 "кухня" та облаштувати дверний отвір між кімнатами № 2 та № 5. Визначено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, у відповідно до варіанта № 4 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10 листопада 2006 року, складеного Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 607 грн. 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 864 грн. 65 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, однак такий виділ можливий проведенням відповідного переобладнання.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом установлено, що сторони є співвласниками будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_1 на праві власності належить 9/18 частин будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 - 7/18 частин зазначеного будинку, ОСОБА_3 - 2/18 частини.

Відповідно до ст. 152 ЖК УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 4 жовтня 1991 року N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) у тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

Вирішуючи спір, суд зазначених вимог закону не врахував та провів поділ будинку з відповідними переобладнаннями та переплануваннями, не перевірив наявність дозволу виконавчого комітету місцевої ради на проведення зазначених переобладнань, а також чи є технічна можливість поділу зазначеного жилого будинку.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.