Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення заборгованості з оплати за користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 червня

2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" (далі - ТОВ "Агропромсервіс").

Зазначала, що вона є власником земельної ділянки відповідно до державного акта про право власності на землю серії Р1 № 465650 розміром 23, 33 га, вартістю 137 541 грн. 08 коп. 1 грудня 2002 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди щодо належної їй земельної ділянки строком на п'ять років. Вважаючи, що відповідач не добросовісно виконує всі умови договору, не виплачує їй орендну плату в належному розмірі, 18 червня 2007 року ОСОБА_1 попередила ТОВ "Агропромсервіс" про неукладення з ним договору оренди в подальшому.

Однак, незважаючи на попередження, ТОВ "Агропромсервіс" самовільно зайняло земельну ділянку та засіяло її.

Посилаючись на викладене, просила зазначений вище договір оренди розірвати, стягнути з відповідача орендну плату за 2006 рік у сумі 96 грн., за 2007 рік у сумі 1 416 грн. 80 коп. та передати їй земельну ділянку (масив 51 ділянка 257) у користування разом із посівами, які знаходяться на земельній ділянці.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2008 року, позов задоволено. Розірвано договір № 141 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладений 1 грудня 2002 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агропромсервіс", з моменту закінчення договору оренди, тобто з 1 грудня 2007 року. Стягнуто з ТОВ "Агропромсервіс" на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2006 рік у сумі 96 грн. і за 2007 рік у сумі 1 416 грн.

80 коп. Скасовано реєстрацію зазначеного вище договору оренди. Передано ОСОБА_1 земельну ділянку (масив 51 ділянка № 257) з посівами, які знаходилися на цій земельній ділянці. Стягнуто з ТОВ "Агропромсервіс" судовий збір на користь держави в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Не погодившись із рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 червня 2008 року та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2008 року, ТОВ "Агропромсервіс" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії Р1 № 465650 ОСОБА_1 належить земельна ділянка розміром 23, 33 га на території Мигаївської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області.

1 грудня 2002 року ОСОБА_1 (Орендодавець) уклала договір оренди належної їй земельної ділянки з ТОВ "Агропромсервіс" (Орендар) терміном на п'ять років.

Відповідно до п. 2.4.1 договору Орендар за користування земельною ділянкою зобов'язаний щорічно, не пізніше 31 грудня поточного року, виплачувати Орендодавцю орендну плату в розмірі 2 % від вартості земельної ділянки в сумі 2 750 грн. 80 коп.

Умовами договору також було передбачено виплату орендної плати з урахуванням коефіцієнта індексації вартості земельної ділянки.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли унаслідок завданої цим порушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Указане положення ЦК України (435-15) повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, що відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) відповідно до ст. ст. 90, 95, 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам із передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат за час незаконного користування ними.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що невиконання відповідачем умов договору - обов'язків з оплати орендної плати, у зв'язку із чим за 2006 рік виникла заборгованість у розмірі 96 грн., а за 2007 рік - у розмір 1 416 грн. 80 коп., є достатньою підставою для розірвання договору оренди, а самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, незважаючи на попередження позивачки про небажання переукладати договір оренди, - для повернення ОСОБА_1 земельної ділянки з посівами.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому касаційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337, ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" відхилити.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від

24 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від

18 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.