Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена", третя особа Закрите акціонерне товариство "Міжнародний іпотечний банк", про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування матеріальної й моральної шкоди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" на рішення Славутицького міського суду Київської області від 9 січня 2008 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 27 березня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 15 вересня 2007 року за рахунок кредиту, взятого у Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Міжнародний іпотечний банк", придбав у супермаркеті "Вена" Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фірма "Вена" будівельні матеріали та меблі.

Будівельні матеріали були йому доставлені 18 вересня 2007 року, а меблі магазин зобов'язався доставити протягом одного місяця, проте цього не зробив.

27 жовтня 2007 року він звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору в частині придбання меблів і повернення сплачених за меблі 7031 грн. 20 коп. у банк.

Оскільки відповідач ніяких заходів для задоволення його вимоги не вчинив, а він внаслідок такої бездіяльності змушений орендувати протягом двох місяців житло у третьої особи, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь вартість недопоставленого товару в сумі 7031 грн. 20 коп., вартість оренди житла за два місяці - 1200 грн., вартість оренди житла у міста - 544 грн., неустойку за період з 27 жовтня по 20 листопада 2007 року - 1406 грн., а також 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В подальшому ОСОБА_1 зменшив розмір позовних вимог щодо стягнення вартості недопоставленого товару, оскільки ТОВ "Фірма "Вена" добровільно перерахувало 7031 грн. 20 коп. ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк" в рахунок погашення наданого кредиту.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 9 січня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Фірма "Вена" на користь позивача 1406 грн. 24 коп. неустойки з 27 жовтня по 20 листопада 2007 року та 3000 грн. компенсації моральної шкоди, а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 березня 2008 року рішення місцевого суду в частині розміру компенсації моральної шкоди змінено: зменшено суму відшкодування моральної шкоди до 1000 грн., а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що ТОВ "Фірма "Вена" надало позивачеві неякісну послугу, а тому товариство повинно сплатити позивачу неустойку за порушення зобов'язання з підстав, передбачених ч. 5 ст. 709 ЦК України, та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині стягнення компенсації моральної шкоди та зменшуючи її розмір, апеляційний суд дійшов висновку, що визначена судом першої інстанції сума компенсації моральної шкоди є надмірною.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

При розгляді справи судами фактичні обставини справи встановлені вірно, але норми матеріального закону щодо вимог, які частково задоволені, застосовані неправильно.

Так, судами встановлено, що 15 вересня 2007 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товарів (будівельних матеріалів і меблів) на загальну суму 10601 грн. 28 коп.

Цього ж дня ОСОБА_1 уклав із ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк" кредитний договір для оплати цих товарів, за яким ОСОБА_1 доручив банку перерахувати з його рахунку 10601 грн. 28 коп. на розрахунковий рахунок ТОВ "Фірма "Вена".

18 вересня 2007 року будівельні матеріали були доставлені позивачу, а меблі доставлені не були.

27 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Фірма "Вена" з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу в частині придбання меблів та повернення 7031 грн. 20 коп. на рахунок ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк".

Листом від 16 листопада 2007 року ТОВ "Фірма "Вена" повідомило позивача про повернення 7031 грн. 20 коп. до цього банку.

Таким чином при вирішенні справи судами не взято до уваги, що позивач, звернувшись до відповідача із заявою про розірвання договору, обрав спосіб захисту, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 708 ЦК України, а не інший, і вирішили питання про стягнення з відповідача неустойки за час прострочення зобов'язання з підстав ч. 5 ст. 709 ЦК України, норми якої на спірні правовідносини не поширюються.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суди не звернули уваги на те, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України цей вид цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання настає у випадках, встановлених у договорі або в законі, та не визначилися з правовою підставою для задоволення такої вимоги. Оскільки судами не встановлено фактів заподіяння позивачеві моральної шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (послугою) відповідача, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.

Оскільки фактичні обставини справи встановлені судами вірно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 341 ЦПК України ухвалені судові рішення в частині вимог про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди скасувати й постановити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Рішення судів щодо вирішення решти позовних вимог не оскаржені.

Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" задовольнити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 9 січня 2008 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 27 березня 2008 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди скасувати. У задоволенні цих вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.