Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ в Голосіївському районі м. Києва), ОСОБА_1 до приватного підприємства "Корал і К" (далі - ПП "Корал і К"), третя особа - Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсними установчих документів і свідоцтва платника податку та визнання особи такою, що не причетна до господарської діяльності, за касаційною скаргою ДПІ в Голосіївському районі м. Києва на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2008 року,

У червні 2006 року ДПІ в Голосіївському районі м. Києва звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ПП "Корал і К" про визнання недійсними установчих документів і свідоцтва платника податку.

У червні 2006 року звернулася до суду з аналогічним позовом до ПП "Корал і К" і ОСОБА_1, просила визнати недійсними установчі документи, свідоцтво платника податку та визнати її такою, що не причетна до господарської діяльності ПП "Корал і К". Посилалась на те, що 28 січня 2005 року була втрачена печатка ПП "Корал і К", що позбавило її можливості брати участь у керуванні підприємством, поділі прибутку, отримувати інформацію про його діяльність, також вона не мала відношення до укладання угод, бухгалтерських та фінансових документів із використанням печатки підприємства.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано її такою, що не причетна до господарської діяльності ПП "Корал і К" з моменту втрати печатки - 28 січня 2005 року.

У касаційній скарзі ДПІ в Голосіївському районі м. Києва просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, його постановлено з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Згідно зі ст. 31 ЦПК України крім прав, визначених у ст. 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу чи предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.

Зазначена норма в поєднанні з нормою ст. 11 ЦПК України передбачає право позивача на власний розсуд розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору, у зв'язку з чим виключно позивачу належить право вибору своїх процесуальних дій: змінити підстави чи предмет позову або відмовитися від позовних вимог у цілому чи від їх частини.

Зміна підстав або предмету позову є самостійним процесуальним правом позивача, яке не вимагає від суду постановлення ухвали про закриття провадження у справі за попередніми вимогами, на відміну від права позивача на відмову від позову (п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

У порушення зазначених норм цивільного процесуального законодавства суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не розглянув позовні вимоги ДПІ в Голосіївському районі м. Києва, рішення стосовно цих вимог судом не приймалося, хоча в установленому законом порядку від заявлених вимог ДПІ в Голосіївському районі м. Києва не відмовлялася.

Протокольна ухвала суду (а.с. 33 зв.) про зміну процесуального положення ДПІ в Голосіївському районі м. Києва - з позивача на третю особу - прийнята судом поза межами процесуального законодавства.

Крім того, згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі за вищезазначеним позовом ДПІ в Голосіївському районі м. Києва (а.с. 1), суд належним чином не перевірив, до якої юрисдикції належить спір, і не врахував при цьому вимог ст. 16 ЦПК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи її не причетною до господарської діяльності ПП "Корал і К", а також до будь-яких угод, укладених із використанням утраченої печатки ПП "Корал і К" з моменту її втрати - з 28 лютого 2005 року, суд не навів будь-яких доводів такому рішенню; при цьому належним чином не з'ясував характер і суть заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, правових норм, за якими вони повинні вирішуватися; не перевірив чи відповідає обраний нею спосіб захисту цивільних прав вимогам ст. 16 ЦК України.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначене уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.