Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Сумської області, Роменського міськрайонного суду Сумської області про захист порушеного права на доступ до судових рішень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 5 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 17 червня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про доступ до судових рішень" апеляційні загальні суди мали почати вносити судові рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше 1 червня 2006 року, а місцеві загальні суди - не пізніше 1 січня 2007 року.

Оскільки в порушення цих вимог закону Апеляційним судом Сумської області до Реєстру внесено не всі ухвалені ним судові рішення, а Роменським міськрайонним судом Сумської області ухвалені судові рішення до Реєстру не вносяться взагалі, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати відповідачів внести до Реєстру всі постановлені ними судові рішення відповідно після 1 червня 2006 року та після 1 січня 2007 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 5 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 червня 2008 року, в позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги позивачка посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суди вважали, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте погодитися з цим висновком судів не можна.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом, що виник з приводу бездіяльності, на її думку, органів державної влади (судів), які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання повноважень, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) .

Таким чином, цей позов повинен був подаватися до місцевого адміністративного суду та вирішуватися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 340 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 5 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 17 червня 2008 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Сумської області, Роменського міськрайонного суду Сумської області про захист порушеного права на доступ до судових рішень закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.