6-22046св08 Про скасування свідоцтва про право на спадщину - 01.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Рівненська районна державна нотаріальна контора, про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 3 вересня 2008 року,

У травні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті їх сина та батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вони в шестимісячний строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, проте їм було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки таке свідоцтво на спадкове майно вже видане дружині померлого ОСОБА_3 З урахуванням наведеного просили скасувати свідоцтво про право на спадщину від 20 травня 2005 року та визнати право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за кожним зі сторін по 1/3 частині.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 3 вересня 2008 року, позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 травня 2005 року, видане на ім'я ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 обов'язкову частку спадкового майна: жилого будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1. Визначено спадкоємцям ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на обов'язкову частку в спадщині після смерті дружини ОСОБА_5 Крім того, позивачі вчасно прийняли спадщину, але після смерті спадкодавця ОСОБА_4 пройшов значний термін, тому суд вважав за необхідне встановити спадкоємцям померлого додатковий строк для прийняття спадщини.

З таким висновком суду погодився й суд апеляційної інстанції.

Проте до таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленому для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

У судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, так як інакше буде порушено вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.

Разом з тим на порушення зазначених положень апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, обмежився лише коротким переписом фактичних даних, після чого зазначив узагальнюючу фразу про те, що рішення судом ухвалено у відповідності до вимог закону і підстав для його скасування немає. Проте суд узагалі не перевірив як доводів апеляційної скарги, так і законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не навів ніяких мотивів ухваленого ним судового рішення та обставин, які б спростовували доводи скарги.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою і в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 3 вересня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.