Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства (далі - ПП) "Міцний горішок" про визнання недійсним та розірвання договору оренди земельної ділянки,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить земельна ділянка в урочищі "Золота гірка" площею 5,47 га, яка складається з двох ділянок, одна з яких зайнята багаторічними насадженнями, інша - під лісом, 1 січня 2007 року він уклав із відповідачем договір оренди земельної ділянки, проте зазначений договір підлягає розірванню та визнанню недійсним, оскільки його істотні умови суперечать закону та принципам співробітництва, грошова оцінка землі, зазначена в договорі, не відповідає дійсності, орендна плата лише символічна, крім того, й таку плату ПП "Міцний горішок" не здійснило, за час дії договору відповідач не проводив на орендованій ділянці жодних робіт.

Позивач просив визнати недійсним та розірвати договір оренди земельної ділянки, що належить йому за державним актом серії ІУ-ЗК № 038306, укладений між ним та відповідачем 1 січня 2007 року.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 доповнив обґрунтування позову й зазначав також, що його власністю є багаторічні насадження чорноплідної горобини та лісу, які знаходяться на земельній ділянці, однак ці насадження не вказані в договорі оренди, а земельна ділянка не може бути окремо предметом договору оренди, крім того, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства може перебувати лише в користуванні громадян, ПП "Міцний горішок" земельну ділянку за призначенням не використовує й погіршує її стан.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 2 жовтня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ПП "Міцний горішок" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що за наведеними позивачем доводами та наданими доказами є підстави для визнання недійсним та для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки його основні умови суперечать нормам ЗК України та Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підстави для визнання договорів недійсними визначені статтями 215, 218 - 235 ЦК України, зокрема й статтею 15 Закону України "Про оренду землі", але такі підстави повинні мати місце саме на час укладення договору.

Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Разом з тим, загальні підстави для розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України, а статтею 32 Закону України "Про оренду землі" визначені також підстави припинення саме договору оренди землі шляхом його розірвання.

За загальним правилом розірваним може бути дійсний договір, умови якого не виконуються однією із його сторін після укладення правочину.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Також і статтею 34 Закону України "Про оренду землі" визначені наслідки припинення або розірвання саме договору оренди землі.

З огляду на вищенаведене, як підстави для визнання договору недійсним, так і правові наслідки недійсності правочину за юридичною природою суттєво відрізняються від підстав розірвання договору й відповідно правових наслідків його розірвання.

Заперечуючи проти позову, ПП "Міцний горішок" посилалося на те, що відсутні підстави як для визнання договору оренди недійсним, так і для його дострокового розірвання, оскільки він укладений із усіма передбаченими законом істотними умовами, тому й був належним чином зареєстрований, за договором від 1 січня 2007 року в оренді підприємства перебуває лише земельна ділянка, що не суперечить закону, а багаторічні насадження чорноплідної горобини ПП "Міцний горішок" використовує згідно договору оренди від 3 травня 2007 року, укладеного ПП "Міцний горішок" з ПСП "Кантрі", оскільки саме ПСП "Кантрі" володіє насадженнями згідно договору викупу майна в його співвласників - пайовиків КСГП "Золота нива" від 12 квітня 2004 року; відповідно й грошова оцінка землі для встановлення орендної плати в договорі визначена без урахування багаторічних насаджень і ОСОБА_1 добровільно погодився з такою оцінкою.

Крім того, відповідач зазначав, що укладення договору оренди не суперечить нормам ЗК України, підприємство використовує орендовану земельну ділянку (для ведення особистого селянського господарства) без зміни її цільового призначення, в повній мірі розраховується з позивачем по орендній платі та виконує усі істотні умови договору й свої обов'язки.

На підтвердження своїх доводів ПП "Міцний горішок" надало відповідні документи.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України ухвалюючи рішення фактично прийняв до уваги лише доводи позивача, натомість пояснень відповідача та наданих ним доказів у достатньому обсязі не перевірив, не встановив і в рішенні не зазначив чи мали місце наведені ПП "Міцний горішок" обставини, які ж саме визначені Законом України "Про оренду землі" (161-14) істотні умови договору оренди землі не зазначені в оспорюваному договорі та в чому полягає порушення відповідачем цільового призначення землі, а також не звернув уваги й на вищенаведені положення закону, належним чином не визначився зі змістом позовних вимог ОСОБА_1, характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, й одночасно і визнав недійсним оспорюваний позивачем договір оренди, і розірвав його, при цьому не встановив та у рішенні не зазначив конкретних правових підстав та наслідків таких взаємовиключних висновків.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного підприємства "Міцний горішок" задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 травня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 2 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.