Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Восьма Харківська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в 1994 році вона виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в лютому 2003 року помер її батько ОСОБА_3, однак його родичі приховували від неї цей факт, і про смерть батька вона дізналася лише у вересні 2006 року, тому з поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини; просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Київського районного суду м. Харкова від 4 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 2 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, постановлено визначити ОСОБА_1 додатковий тримісячний строк для прийняття спадщини після батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що позивачка з поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини після батька ОСОБА_3, оскільки з 1994 року вона постійно проживає в Ізраїлі, приїхати в Україну не мала можливості, батько також з нею стосунків не підтримував, а тому вона не могла знати про його смерть.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК УРСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Поважними слід вважати причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій по прийняттю спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в 1994 році виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, позивачка не спілкувалася з батьком та не цікавилася його долею, ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався зокрема статтею 550 ЦК УРСР 1963 року та виходив із того, що не є поважними наведені позивачкою причини пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки до суду вона звернулася через 4 роки після смерті батька, й доводи ОСОБА_1 свідчать лише про те, що вона з власної волі не підтримувала ніяких стосунків з батьком, хоча мала таку можливість з урахуванням сучасних засобів зв'язку й не надала доказів протилежного, а також не довела, що відповідач навмисно приховав від неї інформацію про батька.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено, при ухваленні рішення узяв до уваги ті ж факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому застосував норму статті 1272 ЦК України 2003 року, хоча спадщина відкрилася ще у 2002 році.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 2 жовтня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 4 квітня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.