6-27902св08 Про поділ будинку - 01.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2008 року,

У вересні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що йому та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності по 28/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. У зв'язку з відсутністю між ними порядку користування зазначеним будинком просив суд провести поділ будинку.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2008 року, позов задоволено. Проведено поділ будинку АДРЕСА_1.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що сторонам - колишньому подружжю - належить на праві спільної часткової власності по 28/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (витяг з реєстру права власності № 15815653 від 5 вересня 2007 року - а.с. 6).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та здійснюючи поділ будинку в натурі на підставі ст. 364 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із можливості такого поділу з незначним перевищенням частки позивача та проведенням переобладнань зазначених у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 1 жовтня 2007 року (а.с 18-22).

Проте з висновками судових інстанцій не можна погодитись оскільки вони дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та містити, зокрема, викладені обставини; встановлені судом мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Так, здійснюючи реальний поділ будинку за варіантом згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 95/07 від 1 жовтня 2007 року, при якому у власність ОСОБА_1 передається 29/100 частин, що складається з трьох жилих приміщень площею 52, 2 кв.м та чотирьох нежилих площею 35, 7 кв.м, а у власність ОСОБА_2 - 27/100 частин (два жилих приміщення площею 49, 6 кв.м і одного нежилого - 10,5 кв.м), суд не навів мотивів такого поділу.

При цьому суд усупереч вимогам ст. ст. 57, 212 ЦПК України не дав оцінки доводам ОСОБА_2 та наданим нею доказам про те, що при такому поділі порушуються її інтереси та членів її сім'ї, яка складається з п'яти осіб: син, батьки, брат (а.с. 119).

Крім того, ОСОБА_2 зазначала, що в результаті поділу всі комунікації залишилися у власності ОСОБА_1, а висновком експертизи не врахована вартість влаштування автономної системи опалення, водопостачання у виділеній їй частині будинку.

Залишені поза увагою суду й доводи ОСОБА_2 про відсутність згоди виконавчого комітету місцевої ради на здійснення перепланування та переобладнання в будинку за обраним судом варіантом поділу та про те, що вартість будинку визначена судом за оцінкою Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, а не за його дійсною вартістю.

З посиланням на зазначені обставини ОСОБА_2 у судовому засіданні заявляла клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи та з метою з'ясування можливості іншого варіанта поділу будинку, однак суд своєю ухвалою від 15 жовтня 2008 року без достатніх підстав відхилив це клопотання (а.с. 157, 158).

При цьому суд не врахував роз'яснення, викладені в підп. "а" п. 12, п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) та пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) , про те, що при поділі будинку в натурі, що є спільною частковою власністю, суди повинні мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або за технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартир, які відповідають розміру їх часток у приватній власності.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться за наявності дозволу на це виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК України).

Вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення за необхідності призначається експертиза.

Суд положення вказаних правових норм і роз'яснень не врахував та ухвалив рішення про поділ будинку за відсутності дозволу виконавчого комітету місцевої ради на здійснення переобладнань у будинку, вартість якого визначено за оцінкою Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, а не за його дійсною вартістю.

Крім того, суд не дав оцінки ухвалі Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2006 року, якою у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від позову про поділ майна та визнання договору застави частково недійсним закрито провадження у справі, і не з'ясував, чи не було передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі, чи зазначений позов заявлено з інших підстав ( а.с. 141).

Апеляційний суд допущених судом першої інстанції порушень не усунув, у зв'язку із чим судові рішення підлягають скасуванню та на підставі чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Комсомольського районного суду м. Херсона.