6-25322св08 Про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом визнання права власності на заставне майно - 01.04.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Тетерів-Агро" Житомирської обласної ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Тетерів-Агро" Житомирської обласної ради про визнання права власності на заставне майно за касаційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 2 жовтня 2008 року,

У вересні 2007 року КП "Тетерів-Агро" Житомирської обласної ради звернулося до суду зі вказаним позовом і просило витребувати у відповідача з чужого незаконного володіння п'ять одиниць зернозбиральних комбайнів, а ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом про визнання права власності на зазначене майно, яке є заставним перед банком, оскільки він за договором про відступлення права вимоги по кредитному договору сплатив борг підприємства банку.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 1 жовтня 2007 року в задоволенні позову КП "Тетерів-Агро" Житомирської обласної ради відмовлено, позов ОСОБА_1задоволено. Розподілено судові витрати.

У серпні 2008 року з апеляційною скаргою на зазначене рішення місцевого суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся в.о. прокурора Житомирської області, а також подав заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про порушені інтереси держави прокуратурі стало відомо лише в серпні 2008 року після відповідної перевірки за зверненням голови обласної ради.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 2 жовтня 2008 року прокурору відмовлено в поновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення районного суду.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що при ухваленні судом першої інстанції рішення, Житомирська обласна рада, як засновник КП "Тетерів-Агро" та орган управління майном товариства, до участі у справі залучено не було. Узнавши про таке рішення районного суду, обласна рада у квітні 2008 року звернулась до прокуратури області щодо перевірки законності відчуження заставного майна. Провівши відповідну перевірку та вважаючи, що при ухваленні рішення судом були порушені норми матеріального і процесуального права, і зазначеним рішенням порушуються майнові та економічні інтереси держави в особі обласної ради, прокурор звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення пропущеного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 73, ч. 3 ст. 294 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Відмовляючи прокурору в задоволенні його заяви про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор участі у справі не приймав, доказів поважності причин пропуску строку на оскарження не навів, а обласна рада рішення суду не оскаржила.

Проте до таких висновків апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, прокурор посилався на те, що про порушення інтересів держави йому стало відомо у серпні 2008 року, після проведення перевірки законності відчуження заставного майна, власником якого є обласна рада, за зверненням голови Житомирської обласної ради.

Відмовляючи в задоволенні заяви прокурора про поновлення строку, апеляційний суд дійшов взаємовиключних висновків. Так, зазначив, що прокурор участі у справі не приймав і, одночасно, зазначив, про відсутність поважних причин пропуску строку.

Разом з тим процесуальним законом не наведено вичерпного переліку поважних обставин, які би враховувались при пропуску встановленого законом строку для оскарження рішення суду. У кожній справі суд повинен визначити таку поважність, виходячи з конкретних обставин.

Крім того, посилання апеляційного суду на те, що обласна рада вправі була самостійно оскаржити рішення суду є безпідставними. Як зазначалось, обласна рада також не була залучена судом до участі у справі і, між тим, правом на оскарження судового рішення законом окремо наділені як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права та обов'язки, так і прокурор.

За таких обставин у силу п. 2 ст. 342 ЦПК України судове рішення не може вважатися законним та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання у відповідності до вимог ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 2 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.