Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відновлення меж земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в проведенні робіт по газифікації будинку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У серпні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою площею 414 кв.м., яка була виділена для забудови цього будинку рішенням міськвиконкому № 25 від 29 грудня 1978 року, відповідачка проживає в сусідньому будинку АДРЕСА_2, що розташований на земельній ділянці площею 541 кв.м., однак за останні роки ОСОБА_3 змістила межу між їх земельними ділянками, зменшила ширину проїзду в її двір до 2,18 м., що порушує норми протипожежної безпеки; такі обставини перешкоджають їй завершити роботи по газифікації будинку, крім того відповідачка вздовж межі самочинно звела господарські споруди, на яких не улаштувала водовідводи, побудувала каналізаційний колодязь, і в зв'язку з наявністю та використанням ОСОБА_3 таких споруд пошкоджується її будинок АДРЕСА_1, вона змушена витрачати кошти на ремонт, і такими діями відповідачки їй завдана матеріальна та моральна шкода.

Позивачка просила відновити межу між її та відповідачки земельними ділянками відповідно до даних земельно-кадастрової документації, зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою та проведенні робіт по газифікації будинку, стягнути з відповідачки 2 560 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 800 грн. - моральної шкоди.

Оскільки рішенням Каховського міськрайонного суду від 8 листопада 2007 року ОСОБА_2 визнана недієздатною, судом до участі в справі як законного представника позивачки допущено її опікуна - дочку ОСОБА_1, а також залучено до участі в справі як відповідача ОСОБА_4, який є власником будинку АДРЕСА_2.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 доповнила позов у частині відшкодування шкоди, просила стягнути 8 122 грн. 32 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 100 грн. за завдану моральну шкоду й зазначала, що відповідачі не виконують рішень погоджувальних комісій щодо визначення межі їх ділянок, приписів Каховської СЕС про перенесення сараю для утримання птиці та труби викидів продуктів згоряння природного газу при опаленні будинку, в результаті чого будинок ОСОБА_2 пошкоджується, що потребує додаткових коштів на ремонт, від неправомірних дій відповідачів ОСОБА_2 перебуває в постійному нервовому напруженні, що призвело до погіршення стану її здоров'я, страждає уся їх родина.

Рішенням Каховського міськрайонного суду від 30 липня 2008 року позов задоволено частково, постановлено відновити межу, що поділяє земельні ділянки, розташовані за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до висновку експертизи з установленням для сторін безстрокових безплатних сервітутів, зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у підведенні природного газу до будинку, стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 як опікуна ОСОБА_2 4 122 грн. 18 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 18 грн. - витрат на оголошення в газеті, 900 грн. витрат по оплаті проведення експертизи, 3 тис. грн. за завдану моральну шкоду та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 15 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції взяв до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи № 20 від 7 травня 2008 року та виходив із того, що відповідачі порушили межу між земельними ділянками по вул. П.Осипенко, внаслідок чого зменшилися розміри ділянки позивачки, зменшилася й ширина проїзду в її двір, невизначеність меж перешкоджає позивачці проводити роботи по газифікації її будинку, крім того, використання відповідачами самочинно збудованих господарських споруд призвело до руйнування будинку ОСОБА_2, постійне нервове напруження сприяло погіршенню стану здоров'я позивачки та її представника, на ремонтні роботи, поїздки, сплату відсотків по кредиту, на лікування позивачка та її представник витратили кошти, й такі витрати, а також завдану моральну шкоду їм відшкодувати зобов'язані відповідачі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження того, що їй завдана матеріальна та моральна шкода, не довела й вини відповідачів, наявності причинного зв'язку між поведінкою відповідачів та її витратами, також не заявляла вимог про встановлення сервітуту, крім того, у сторін відсутні правовстановлюючі документи на підтвердження факту закріплення та відведення в натурі земельних ділянок, земельно-кадастрова документація містить розбіжності в площі земельних ділянок, їх конфігурації та щодо ширини проїзду до будинку ОСОБА_2, й такі розбіжності неможливо усунути під час розгляду справи, а використання земельних ділянок за фактичними розмірами не закріплено за сторонами в установленому законом порядку.

Проте з такими висновками апеляційного суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Таким чином, відновлення меж може бути проведене як за даними земельно-кадастрової документації, так і за фактичним використанням земельної ділянки, а також і з урахуванням установлених розмірів земельних ділянок.

Судами встановлено, що згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 20 листопада 1979 року ОСОБА_5 надано в користування земельну ділянку площею 414 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, після смерті ОСОБА_5 власником будинку згідно виданого свідоцтва про право на спадщину є ОСОБА_2, будинок знаходиться на земельній ділянці площею 414 кв.м.

Також апеляційним судом установлено, що за генеральним планом у 1983 році та за планом земельної ділянки БТІ станом на 1990 рік фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становила 410 кв.м., на час розгляду справи фактично площа земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивачки, становить 409 кв.м., ОСОБА_4 ристується земельною ділянкою площею 582 кв.м., усі інші надані сторонами документи або не містять указівки на площу земельної ділянки по АДРЕСА_1, або підтверджують той факт, що починаючи з 1953 року за адресою АДРЕСА_1 виділялася земельна ділянка площею саме 414 кв.м.

Апеляційний суд по суті дійшов до правильного висновку про застосування до спірних правовідносин статті 107 ЗК України, однак, установивши зазначені факти, в порушення статей 303, 316 ЦПК України не звернув на них належної уваги, безпідставно дійшов до висновку про відсутність правовстановлюючого документа щодо визначення площі земельної ділянки по АДРЕСА_1, не врахував, що такі установлені факти свідчать якраз про те, що розмір земельної ділянки в 414 кв.м. по АДРЕСА_1 визначено - договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 20 листопада 1979 року, й з того часу частина цієї земельної ділянки в передбаченому законом порядку не вилучалася, а її площа в 410 кв.м. фігурує в технічній документації лише двічі та лише як розмір ділянки, що перебуває у фактичному користуванні.

Апеляційний суд належним чином не вмотивував свого висновку про відмову в задоволенні позову, в достатньому обсязі не перевірив доводів сторін з огляду на положення статті 107 ЗК України, не визначився з тим чи порушено межі земельних ділянок, чи можливо виявити дійсні межі, а також не з'ясував можливих способів визначення меж земельних ділянок із урахуванням установленого розміру ділянки ОСОБА_2 і фактично залишив спір між сторонами невирішеним.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення в основу своїх висновків поклав висновки судової будівельно-технічної експертизи № 20 від 7 травня 2008 року, відповідно до якої встановлено й розміри земельних ділянок згідно правовстановлюючих документів, і розміри фактичного користування, і конфігурацію ділянок; цим же висновком експерт ввизначив межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Апеляційний суд оцінки такому висновку судової будівельно-технічної експертизи як доказу взагалі не дав і в рішенні не навів мотивів, за якими не прийняв його до уваги.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.