Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна, що є у спільній частковій власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду від 18 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна, що є у спільній частковій власності. Позивачка зазначала, що вони з відповідачем є співвласниками в рівних частках житлового будинку по АДРЕСА_1. Відповідач у будинку не проживає і вона змушена самостійно нести необхідні витрати на його утримання, провівши капітальний ремонт будинку, його газифікацію, обладнавши будинок системами опалення та водогону. Оскільки відповідач відмовився добровільно брати участь у цих витратах позивачка просила стягнути з нього половину понесених нею на це витрат, що становить 25 631 грн. 59 коп.

Рішенням Томаківського районного суду від 18 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 014 грн. 30 коп. витрат, пов'язаних з придбанням будівельних матеріалів для виконання ремонтних робіт в будинку, газифікацією будинку та оплатою послуг з його газопостачання. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що з відповідача слід стягнути документально підтверджені позивачкою витрати на придбання будівельних матеріалів для ремонту будинку, його газифікації та надання послуг з газопостачання. Відмовляючи в решті позову суд вказав, що витрати на оплату ремонтних робіт документально не підтверджені, а витрати по обладнанню будинку системами опалення та водогону пов'язані з поліпшенням будинку, а не є необхідними витратами на його утримання.

Однак повністю погодитися з таким висновком не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Судом установлено, що сторонам в рівних частках на праві спільної власності належить будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, поділ будинку не проведено. Після розірвання шлюбу з позивачкою у 1983 році відповідач у будинку не проживає. В 2006-2007 роках позивачкою за рахунок власних коштів у будинку, пошкодженому повінню, було проведено капітальний ремонт, встановлено системи автономного опалення та водогону, виконано роботи з газопостачання.

Встановивши такі обставини, судом обґрунтовано стягнуто з відповідача половину понесених позивачкою витрат на придбання необхідних для ремонту будинку матеріалів, його газифікацію та оплату наданих послуг з газопостачання, оскільки такі є необхідними витратами на утримання та збереження спільного майна.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд не врахував, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле, та у зв'язку з цим на порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України не вирішив позовної вимоги про стягнення витрат, понесених позивачкою на придбання будівельних матеріалів та виконання робіт по ремонту господарських будівель.

Крім того, відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення витрат, понесених позивачкою на оплату виконаних ремонтних робіт з тих підстав, що вони не підтверджені документально, суд на порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не обговорив питання про необхідність встановлення вартості цих робіт шляхом призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі.

Також, відмовляючи у стягненні понесених позивачкою витрат на облаштування систем опалення та водогону, суд послався на те, що значна частина власників будівель в районі користуються пічним опаленням та водою з колодязя. Однак, при цьому суд не вказав та не обґрунтував висновку про те, що такі понесені позивачкою витрати є надмірними чи зайвими в утриманні спільного будинку.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині відмови в позові і передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначені порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення в частині задоволення позову не оскаржується, відтак, відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не перевіряється.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Томаківського районного суду від 18 липня 2008 року в частині відмови в позові про стягнення половини по несених витрат на придбання будівельних матеріалів і ремонт надвірних споруд, оплату праці підрядних робіт у зв'язку з ремонтом будинку та надвірних споруд, витрат на облаштування систем опалення будинку та водогону, а також ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2008 року про залишення цієї частини рішення суду першої інстанції без змін скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.