Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їм згідно правовстановлюючих документів належала на праві власності квартира АДРЕСА_1.

2 серпня 2005 року позивачка ОСОБА_1 від свого імені та зі згоди інших власників вказаної квартири у відповідності до вимог п. 4 ст. 635 ЦК України уклала з відповідачкою ОСОБА_6 попередній договір, згідно якого остання зобов'язувалася купити вищевказану квартиру за 20 2000 гривень, що еквівалентно 40 000 доларів США, а позивачка ОСОБА_1 продати її у строк до 1 вересня 2005 року за вказану суму, за що отримала від відповідачки гроші у сумі 2 525 грн., як частка коштів по розрахунку за квартиру, а 19 серпня 2005 року позивачі уклали з відповідачкою договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, посвідчивши його нотаріально.

Вважають, що даний договір був укладений під впливом обману з боку відповідачки, яка на момент його укладення заплатила їм за квартиру лише 34 156 грн., що еквівалентно 7 000 доларів США, а різницю пообіцяла віддати відразу після укладення договору, пред'явивши їй гроші на доказ того, що вона їх має і готова відразу розрахуватися, але цього не зробила, постійно обіцяючи віддати гроші, але до цього часу так і не віддала, просять задовольнити їх позовні вимоги.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2006 року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19 серпня 2005 року недійсним. Сторони повернуто у первісний стан, а саме : зобов'язано ОСОБА_6 повернути позивачам квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано позивачів повернути ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 34 156 грн. Зобов'язано КП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" скасувати державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 та зобов'язано вказану квартиру зареєструвати на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 5 лютого 2007 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2006 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що спірний договір купівлі-продажу квартири укладено під впливом обману з боку відповідачки ОСОБА_6, яка на момент його укладення заплатила позивачам за квартиру вказану у договорі купівлі-продажу суму, що еквівалентна 7000 доларів США, а різницю пообіцяла віддати відразу після укладення договору, пред'явивши позивачам гроші як доказ того, що вона їх має і готова відразу розрахуватися, але цього не зробила. Відповідачка ОСОБА_6 не надала суду доказів того, що нею дійсно була сплачена позивачам обумовлена попереднім договором вартість квартири у розмірі 202 000 грн., що еквівалентно 40 000 доларів США.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину невмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин справи, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Суди на зазначені вимоги закону уваги не звернули та визнали договір купівлі-продажу від 19 серпня 2005 року недійсним лише на підставі того, що між сторонами до підписання основного договору, 2 серпня 2005 року укладено у простій письмовій формі договір, згідно умов якого сторони домовилися щодо ціни майна у розмірі 202 000 грн., а також на підставі наданих позивачкою пояснень про те, що ОСОБА_6 при укладенні спірного договору не повністю проведено розрахунок, а передано лише обумовлену п. 2 договору суму вартості квартири у розмірі 34 156 грн.

Крім того, суди у порушення вимог чинного законодавства не звернули уваги на те, що сторонами при укладенні попереднього договору не дотримано передбачені ст. ст. 635 та 657 ЦК України вимоги законодавства щодо форми укладення попереднього договору та його обов'язкового нотаріального посвідчення, що дає підстави для визнання такого договору у відповідності до вимог ч. 4 ст. 635 ЦК України договором про наміри, тому вирішувати на підставі вказаного договору, як попереднього договору, спірні правовідносини підстав не було. До того ж вимог про визнання договору купівлі-продажу у частині ціни квартири, за яку вона фактично продана недійсним та визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним за ціною, за якою фактично продана квартира не заявлялося.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 5 лютого 2007 року скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.