Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода", Управління майнової політики м. Ужгорода, Ужгородської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У травні 2006 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 2 грудня 2002 року між нею та Управлінням майнової політики м. Ужгорода був укладений контракт, відповідно до якого її було призначено на посаду директора державного міжрегіонального виробничого підприємства технічної інвентаризації строком до 31 грудня 2003 року. Після 31 грудня 2003 року термін дії контракту додатковими угодами не продовжувався, вона продовжувала працювати та виконувала свої трудові обов'язки.

Наказом Управління майнової політики м. Ужгорода від 3 травня 2006 року № 50 її було звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 просила вказаний наказ скасувати, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, завдану незаконним звільненням.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 9 липня 2008 року позов задоволено частково. Скасовано наказ від 3 травня 2006 року № 50, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації", стягнуто з Управління майнової політики м. Ужгорода на користь ОСОБА_1 51 791 грн. 52 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування податків та обов'язкових платежів та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції змінено та його резолютивну частину викладено у такій редакції: позов ОСОБА_1 задоволено частково. Наказ Управління майнової політики м. Ужгорода від 3 травня 2006 року № 50 скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода". Стягнуто з комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" на користь ОСОБА_1

59 460 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням податків та обов'язкових платежів та 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" на користь держави 2 823 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати допущено негайне виконання.

У поданій касаційній скарзі Управління майном міста Ужгородської міської ради просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Управління майном міста Ужгородської міської ради відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.