Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства страхова компанія "Східно-Українське страхове товариство" (далі – ЗАТ СК "Східно-Українське страхове товариство") до ОСОБА_1 про відшкодування збитків за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2008 року,

У квітні 2004 року ЗАТ СК "Східно-Українське страхове товариство" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 грудня 2003 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування автомобіля "Honda Accord". Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), яка сталася 4 березня 2004 року, застрахований автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Зазначена ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 яка керувала автомобілем "Honda XRV", Правил дорожнього руху. Виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 4 312 грн. 02 коп. здійснило ЗАТ СК "Східно-Українське страхове товариство". 8 травня 2007 року ОСОБА_1 сплатила частину страхового відшкодування в розмірі 892 грн. 80 коп. Просило стягнути в порядку регресу зі ОСОБА_1. шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у сумі 3 419 грн. 22 коп.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 3 березня 2008 року позов задоволено: стягнуто зі ОСОБА_1. на користь ЗАТ СК "Східно-Українське страхове товариство" страхове відшкодування в сумі 3 419 грн. 22 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 11 березня 2008 року заяву ОСОБА_3., яка діє в інтересах ОСОБА_1., про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 березня 2008 року залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2008 року заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 березня 2008 року залишено без змін.

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що справу розглянуто за її відсутності, належним чином не повідомленої про час і місце судового засідання; її вина в порушенні Правил дорожнього руху та завданні матеріальної шкоди підтверджується виключно поясненнями ЗАТ СК "Східно-Українське страхове товариство", що не може бути доказом завдання такої шкоди.

За положеннями ст. ст. 993, 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом установлено, що 24 грудня 2003 року між ЗАТ СК "Східно-Українське страхове товариство" і ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування автомобіля "Honda Accord", державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 Унаслідок ДТП, яка сталася 4 березня 2004 року на перехресті вул. Артема та просп. Б. Хмельницького в м. Донецьку, застрахований автомобіль зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою від 9 березня 2004 року №08/04, виданою відділенням державтоінспекції. Пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_1 яка керувала автомобілем "Honda XRV", власником якого є НОМЕР_4., Правил дорожнього руху. Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 березня 2004 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 4 312 грн. 02 коп. здійснило ЗАТ СК "Східно-Українське страхове товариство", що підтверджується страховим актом від 15 березня 2004 року № 34 і видатковим касовим ордером від 16 березня 2004 року. 8 травня 2007 року ОСОБА_1 сплатила ЗАТ СК "Східно-Українське страхове товариство" частину страхового відшкодування в розмірі 892 грн. 80 коп.

Ураховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що до ЗАТ СК "Східно-Українське страхове товариство" перейшло право вимоги до ОСОБА_1. у межах фактично виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 158 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності та про ухвалення рішення на підставі наявних у справі матеріалів (т. 1 а.с. 207). Крім того, повістки про виклик до суду вручалися особисто під розписку ОСОБА_3. - представнику ОСОБА_1. (а.с. 180, 193, 202, 204) і яка до суду систематично не з’являлася.

Таким чином, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.