Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Приморської міської ради, треті особи: комунальний заклад "Санаторій медичної реабілітації "Глорія", Запорізька обласна рада, про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання видати ордер на нього, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді апеляційного суду Запорізької області від 2 грудня 2008 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Приморської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання видати ордер на нього.

Рішенням Приморського районного суду від 15 жовтня 2008 року в позові відмовлено.

Ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 2 грудня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду визнано неподаною та повернуто особі, яка подала скаргу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Постановляючи ухвалу про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повертаючи її особі, яка її подала, суддя апеляційного суду виходив із того, що відповідно до ст. 7 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється державною мовою, суд не має права проводити розгляд справи на недержавній мові чи здійснювати переклад будь-яких документів, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга на рішення суду складена не державною, а російською мовою, і в установлений суддею строк зазначений недолік ОСОБА_1 виправлено не було.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Законодавче регулювання мови судочинства та офіційне застосування державної мови в цивільному судочинстві врегульовано Законом України "Про судоустрій України" (3018-14) (ч. 1 ст. 10), а також ст. 7 ЦПК України.

Згідно з цими нормами державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб'єктами процесу на всіх стадіях розгляду і вирішення цивільних справ. ЦПК України (1618-15) гарантує громадянам, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, право користуватися в судовому процесі їх рідною мовою або мовою, якою вони володіють (ч. 2 ст. 7 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суддя апеляційного суду не врахував, що застосування вимог ст.ст. 121 та 297 ЦПК України можливе лише у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 297 ЦПК України, зокрема, у разі, коли скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 цього Кодексу. Однак, у зазначеній статті вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги є вичерпними.

Таким чином подання до суду апеляційної скарги, складеної не українською, а російською мовою не могло бути підставою для застосування правил ст.ст. 121 та 297 ЦПК України, оскільки вимога щодо мови викладу скарги ст. 295 ЦПК України не передбачена.

Крім цього, згідно зі ст. 5 Закону України "Про мови в Українській РСР" громадянам України гарантується право користуватися національною або будь-якою іншою мовою. Громадянин вправі звертатися до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою або мовою, прийнятою для сторін.

Статтею 18 цього Закону, як і ст. 7 ЦПК України передбачено і забезпечено право осіб, що беруть участь у справі, та не володіють або недостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленому цим Кодексом, робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Це передбачено також ст. 10 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин від 1 лютого 1995 року, ратифікованої Законом України від 9 грудня 1997 року.

Суддя апеляційного суду на зазначене уваги не звернув та припустився помилки при визначенні вимоги щодо мови викладу апеляційної скарги.

Таким чином, суддею апеляційного суду порушено порядок вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, що відповідно до п. 2 ст. 342 ЦПК України є підставою для скасування постановленої ним ухвали та передачі питання про прийняття апеляційної скарги на новий розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, п. 2 ст. 342, п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді апеляційного суду Запорізької області від 2 грудня 2008 року скасувати і передати питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду від 15 жовтня 2008 року на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.