Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Уманське лісове господарство" до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року,-

Державне підприємство "Уманське лісове господарство" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.08.2016 року № 0000451410 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за операціями з приватизації державного житлового фонду на суму 47 803,75 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване в частині податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з правомірності застосування до спірних правовідносин положення пп. 197.1.13 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, в силу яких, позивач звільнений від оподаткування операцій з безоплатної приватизації житлового фонду.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на те, що операції Підприємства щодо приватизації об'єктів нерухомого майна, не підпадають під дію пп. 197.1.13 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, якою передбачено звільнення від оподаткування операцій з безоплатної приватизації житлового фонду, оскільки проведення такої приватизації об'єктів нерухомості здійснено позивачем з порушенням вимог законодавства, що свідчить про її незаконність.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 08.07.2015 року № 1156/23-05-14/00993389 та прийнято оскаржуване в частині податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ з реалізованого нерухомого майна (однієї квартири та шести житлових будинків) на загальну суму 82 360,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що Підприємством безпідставно на залишкову вартість основних засобів у сумі 801 302,00 грн. не нараховано податкове зобов'язання з ПДВ, оскільки приватизація 7 об'єктів нерухомого майна відбулась з порушенням вимог законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Згідно пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає: а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об'єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).

Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

Разом з тим, відповідно до пп. 197.1.13 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок відповідно до законодавства, а також постачання послуг, отримання яких згідно із законодавством є обов'язковою передумовою приватизації житла, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, присадибних земельних ділянок; безоплатної передачі працівникам радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, що приватизуються, та прирівняним до них особам частки державного майна (акцій) відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (290/96-ВР) . Перелік підприємств, які підлягають приватизації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, слугували доводи контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ з вартості реалізованого (шляхом приватизації працівниками) нерухомого майна (однієї квартири та шести житлових будинків) в порушення п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, зважаючи на те, що приватизація об'єктів нерухомого майна відбулася з порушенням вимог законодавства, про що свідчить акт ревізії фінансово - господарської діяльності Підприємства, у зв'язку з чим, у позивача відсутні підстави для застосування положень пп. 197.1.13 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України.

Так, за даними акту ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Підприємства від 27 листопада 2015 року № 07-23/015, ревізією законності операцій з руху основних засобів, у тому числі при їх списанні, ліквідації, відчуженні та достовірності відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку за період, що підлягав ревізії, встановлено, що відповідно до наказів директора надано дозвіл на приватизацію семи житлових будинків загальною вартістю (залишкова) 801 302,00 грн. (2011 рік - 389 500,00 грн., 2013 рік - 220 385,00 грн., 2014 рік - 191 417,00 грн.). Разом з тим, вказані квартири списані з балансу підприємства, за умови відсутності прийнятного суб'єктом управління рішення про надання згоди на їх відчуження.

Судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги посилання контролюючого органу на вказаний акт перевірки, як на підставу встановлення незаконності приватизації спірних об'єктів нерухомого майна, зважаючи на те, що за результатами вказаної перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку (списання з балансу приватизованого майна), однак, відповідач, під час вказаної перевірки, не ставить під сумнів той факт, що майно фактично було приватизоване, а не відчужене будь-яким іншим чином.

Згідно ч. 1 та ч. 10 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, списання з балансу приватизованого житлового фонду - це окрема операція, яка є завершальною в процесі приватизації і не пов'язана з відчуженням майна.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні об'єкти нерухомого майна приватизовані у відповідності до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а не відчужувались на підставі актів списання, як зазначено контролюючим органом в акті перевірки.

Крім того, постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 30 серпня 2016 року, кримінальне провадження № 42016250000000032 від 16 лютого 2016 року за фактом перевищення службових повноважень та привласнення, розтрати майна або заволодіння ним в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем працівниками Підприємства за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України закрите, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Підприємства та скасування в частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України