Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: виконавчий комітет Світловодської міської ради, Світловодська міська інспекція державного архітектурно-будівельного контролю міського відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області, про встановлення факту самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом знесення самочинної прибудови, а також відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду від 11 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2008 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом знесення самочинної прибудови, а також відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Позивач зазначав, що проживає в квартирі на першому поверсі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1. В цьому ж будинку також на першому поверсі проживає відповідачка ОСОБА_2, яка в серпні 2005 року без дозволу Світловодської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міського відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Світловодської міської ради розпочала будівництво і виконала будівельні роботи по спорудженню прибудови до своєї квартири, відступивши при цьому від проекту та не маючи права на використання земельної ділянки прибудинкової території багатоквартирного будинку. Вказував, що як співвласник багатоквартирного будинку він свого дозволу на прибудову не давав. Оскільки такою самочинною прибудовою погіршується вид та оглядовість із вікон його квартири, а одна з кімнат стала надміру затемненою, позивач просив зобов'язати відповідачку знести прибудову. Крім того, через затемненість квартири в нього погіршився стан здоров'я, зокрема зору, що змусило його до проведення операції, витрати на яку склали 2 173 грн. 28 коп., та завдало йому моральної шкоди у вигляді моральних і фізичних страждань, душевного дискомфорту, нервових стресів, незручності в користуванні своєю квартирою. ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачки 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 11 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2008 року, позов задоволено частково. Визнано виконання будівельних робіт ОСОБА_2 по прибудові літнього приміщення до квартири АДРЕСА_1 та використання з цією метою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку самочинним будівництвом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині відмови в задоволенні його позову та визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позову про знесення самочинної споруди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що вимагати знесення самочинної споруди має право лише відповідний орган місцевого самоврядування, а тому ОСОБА_1 є неналежним позивачем. Щодо вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди шкоди, то позивачем не доведено причинний зв'язок між самочинним будівництвом відповідачкою прибудови до своєї квартири та пониженням його зору.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду, позивач фактично просив усунути перешкоди в користуванні його квартирою, які утворилися в результаті самочинного спорудження відповідачкою прибудови до своєї квартири.

Вирішуючи дану вимогу, суд керувався ст. 376 ЦК України, яка регулює відносини, що виникають у зв'язку із спорудженням будівлі чи споруди на земельній ділянці, не відведеній в установленому законом порядку для цієї мети, або без належного дозволу, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Однак правовідносини, пов'язані із створенням перешкод у здійсненні права користування своїм майном регулюються ст. 391 ЦК України, яка встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Розглядаючи спір в межах заявлених ОСОБА_1 вимог, суду слід було перевірити його доводи про те, що через спорудження відповідачкою прибудови до своєї квартири погіршився вид та оглядовість із вікон його квартири, одна з кімнат стала надміру затемненою, а у разі підтвердження цього з'ясувати чи не перевищує таке затемнення допустимих меж, чи такі перешкоди мають бути усунуті шляхом знесення прибудови, чи їх можливо усунути в інший спосіб, наприклад шляхом її відповідної реконструкції.

Оскільки при вирішенні вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою та відшкодування моральної шкоди судом допущено порушення норм процесуального права, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. У зв'язку з тим, що зазначені порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині вирішення вимоги про відшкодування майнової шкоди рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому в цій частині касаційну скаргу відповідно до ст. 337 ЦПК України слід відхилити.

В решті судові рішення не оскаржуються, а тому відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не перевіряються.

Керуючись п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ч. 2 ст. 338, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду від 11 вересня 2008 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинної споруди та відшкодування моральної шкоди, а також ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2008 року щодо залишення зазначеної частини рішення без змін скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Світловодського міськрайонного суду від 11 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2008 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.