Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до хлібокомбінату Скадовського споживчого товариства про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 30 квітня 1993 року працювала у відповідача на посаді бухгалтера. 1 січня 2004 року позивачку переведено на посаду бухгалтера першої категорії. Наказом директора хлібокомбінату Скадовського споживчого товариства від 6 грудня 2006 року на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання вимоги працівників державної служби "Варта" відносно пропускного режиму при огляді її речей. Згідно наказу № 10 - к від 15 січня 2007 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Вважаючи своє звільнення незаконним ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги та визнати незаконним наказ № 543 - к від 6 грудня 2006 року, наказ № 10 - к від 15 січня 2007 року, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 16 липня 2007 року,залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16 жовтня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачкою не доведено неправомірність оголошення їй догани на підставі наказу № 543 - к від 6 грудня 2006 року. Після застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, вчинення нею проступку на роботі стало підставою для розірвання з нею трудового договору на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано одне з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Установлено, що наказом № 543 - к від 6 грудня 2006 року ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання вимог працівників державної служби "Варта" 27 листопада 2006 року щодо пропускного режиму і неправомірної поведінки з її сторони при огляді її речей (а.с. 4).

Цей наказ видано на підставі доповідної записки начальника групи "Варта"ОСОБА_2

Проте, в матеріалах справи відсутня ця доповідна записка та судом вона не досліджувалась.

Працівники підприємства виконують свої обов'язки у відповідності до трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Судом не досліджено чи входять дії ОСОБА_1, за які їй оголошено догану, до обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку і чи мали працівники охорони повноваження на перевірку та огляд її речей, якщо це не пов'язано з характером роботи.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника з підстав, передбачених частиною 3 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

При цьому право на звернення до виборного органу первинної профспілкової організації для отримання згоди на розірвання трудового договору з працівником має власник або уповноважений ним орган.

Однак, в матеріалах справи відсутнє подання власника або уповноваженого ним органу до виборного органу первинної профспілкової організації.

Крім того, підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення трудової дисципліни.

Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, що мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Установлено, що ОСОБА_1 виконувала свою роботу у відповідності до покладених на неї трудових обов'язків. Претензій відносно виконання нею своїх трудових обов'язків керівництво Скадовського хлібокомбінату не пред'являє.

Отже, судом першої інстанції не досліджено правила внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, наявність систематичного невиконання працівником своїх обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також не витребувано та не надано належної оцінки всім доказам по справі..

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 16 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 жовтня 2007 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.